«Карету» менi, «карету»!
Мій знайомий лікар швидкої допомоги, який пропрацював у ній майже тридцять років, нині, себто за часів незалежності, називає «швидку» «кісткою, яку кинули голодним хворим». «Ми — в усі дірки затичка. Де недодивився дільничний терапевт, педіатр, де якого бомжа «загубили», де в кого труби з похмілля горять — на все рада одна: «швидка допомога», — розповiдає Олексій Ігнатенко. — Якщо подумати, то власне медичних послуг ми надаємо дуже мало — більше перевозимо пенсіонерів та п'яниць розбуркуємо. Але ж не виїхати не маємо права — бо ж «швидка»! Остання інстанція!»