Споконвічна проблема української нафтово-бензинової залежності потроху «розсмоктується» — поки у столичних «кулуарах» тривають політичні дебати, «на місцях» шукають конкретні відповіді на паливне питання. Окрім нарощування вже існуючих потужностей для перевалки нафтопродуктів із суші на море, в Україні активно будують нові нафтотермінали. Один із таких найближчим часом запрацює в Іллічівську, на Одещині.

У Донецькій області СКМ (скорочена назва компанії «Систем Кепітал Менеджмент») за популярністю не поступається торговій марці київської «Оболоні». Ім’я господаря СКМ Ріната Ахметова, який, за даними зарубіжної преси, є найбагатшою людиною в Україні, шанують так само, як і славетну марку пива. Останнім часом СКМ укотре привернула до себе увагу в зв’язку з приватизацією ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЦГЗК). «Україна молода» раніше повідомляла про конфлікт, який розгорівся навколо придбання цього підприємства. Нагадаємо, що у січні 2001 року пакет акцій ЦГЗК у розмірі 25 відсотків плюс одна акція придбала у Фонду держмайна України американська Detroit Cold Rolling Company L. C., яка належить російському бізнесмену Льву Чорному. Однак уже у 2002 році ця компанія продала пакет акцій українському малому підприємству «Міжнародний діловий центр» (МДЦ). А через чотири місяці той самий пакет було продано компанії ЗАТ «Систем Кепітал Менеджмент». Нині компанії СКМ і МДЦ у судовому порядку борються за право володіти блокуючим 25-відсотковим пакетом акцій ЦГЗК. А пакет у розмірі 50 відсотків плюс одна акція, як і раніше, перебуває у власності державної акціонерної компанії «Укррудпром».

Парламентські старожили давно вже не бачили такого феєричного голосування з бюджетно-податкових питань — без доповідей, без обговорення, практично «в темну». Можу закластися на десять гривень: за що вони, власне, голосують, позавчора пообіді розуміли аж ніяк не більше десяти відсотків присутніх депутатів. Утім наслідки голосування навряд чи були б кращими, якби всі 450 народних обранців прочитали-таки пропоновані законопроекти. Але про це — трохи згодом.
Формальним приводом для такого екстравагантного ухвалення у першому читанні проекту Державного бюджету України на наступний рік стала заблокована, вже традиційно — представниками опозиції, парламентська трибуна. Ну не дісталися до неї доповідачі — ані від фінансового, ані від Бюджетного комітету. Отже, за пророчою і вічною формулою Леоніда Кравчука, маємо те, що маємо: у першому читанні ухвалили все поспіль. Дарма, що пропозиції Бюджетного комітету не стикуються з доповненнями від більшості, а все це разом — із податковими змінами, запропонованими комітетом з фінансів: головне, що уряд співпрацює з парламентом, і всі учасники процесу розповідають широкому загалові про свої конструктивні позиції...