«Химерна» резиденція

02.07.2005
«Химерна» резиденція

Державна резиденція «Будинок з химерами». (Фото Володимира СТАДНИКА.)

      Пам'ятка архітектури модерну XIX—XX століття «Будинок з химерами», творіння Владислава Городецького, віднедавна виконує незвичну для себе місію державної резиденції (це на час реконструкції Маріїнського палацу). Колись, за часів «проживання» Леоніда Кучми на Банковій, кияни жартували: «Будинок з химерами — це будинок навпроти будинку з потворами». Свого часу тут було житлове помешкання, лікарня, Центральний Комітет Комуністичної партії України, а нині — штаб-квартира Президента України Віктора Ющенка. На реконструкцію унікальної споруди, що відзначила своє сторіччя, держава виділила теж унікального розміру кошти: проект оновлення будівлі має кошторис розміром майже 166 мільйонів гривень. Днями нова влада відкрила для журналістів завісу таємничості й показала, що ж там таке з'явилося у будинку Городецького свіженького (і на що ж таки витрачено чималі грошики). Кореспонденти «УМ» були у «серці» президентської резиденції. І ось що ми там бачили...

 

Дві картини у резиденції з'явилися на прохання Президента. Одна із них висить у гардеробній

      На Банковій кипить робота. Нині тут триває ремонт, і потрапити на цю заповітну вулицю не так легко. Центральний вхід до резиденції — будинку під номером 10 — ще не зовсім доведений до ладу: пошматований довкола асфальт псує загалом привабливу картинку. Це тут майданчик для почесної варти готують (так пояснюють працівники). Державна резиденція все-таки. Закінчується «перепис» журналістів, і ми опиняємося біля того ж центрального входу, тільки зсередини. Приміщення таки справляє враження. Фантастична люстра із мушель, ліпнина ще з часів Городецького й «фірмові» тварини, панно, а ще — чотири симпатичні грецькі амфори. (Прикметно, цим посудинам близько двох тисяч років, і «позичені» вони з Національного музею).

      Нині тут, за рішенням секретаріату Президента, розміщено Головну службу державного протоколу. А раніше (як вирішив свого часу Президент Леонід Кучма) «Будинок з химерами» мав статус музейно-культурного центру. На його базі як філію Національного музею було створено центр «Шедеври мистецтва України». Тепер будинок має статус резиденції, однак унікальні експонати тут усе ж залишилися. Це і твори образотворчого мистецтва, скульптури, предмети декоративно-прикладного мистецтва з фондових зібрань провідних музеїв України (посуд, годинники). Серед раритетів експозиції значилися «Острозька Біблія» друку Івана Федорова (1581 рік), бронзовий посуд VI сторіччя до нашої ери, знайдений у Черкаській області. За словами заступника начальника Управління адміністративними будинками та державними резиденціями Державного управління справами Президента Ігоря Швечикова, загалом музейних експонатів у резиденції близько сотні. Їх обирали спеціально для оновленого інтер'єру мистецтвознавці, фахівці з Міністерства культури. Деякий антикваріат купувало ДУC (наприклад, срібний посуд і картини).

      У залах резиденції відтак можна побачити твори відомих художників. Наприклад, в одному із залів переговорів є картина XVI століття — робота голландського майстра «Мадонна з немовлям». Є чотири величезні портрети князів Вишневецьких. А ще — чимала колекція гравюр XVI століття. Кажуть, біля них усі закордонні гості зупиняються помилуватися. До речі, музеї свої експонати час від часу забирають — для проведення виставок. А потім вони знову повертаються на Банкову.

      Є дві картини у резиденції, які, кажуть, з'явилися тут за бажанням Президента Ющенка. Одна із них, до речі, висить у гардеробній. Щоправда, ані віку, ані автора витвору мистецтва дізнатися так і не вдалося: працівники резиденції відмовчуються стосовно таких «деталей».

Улюблена кімната Президента — «китайська»

      Найбільша родзинка будинку — це мармурові сходи (з червоним килимком львівського виробництва, до слова). Пілястри — страусові ніжки, стеля — численні витіюваті «фірмові» химери. Владислав Городецький, як запевняють мистецтвознавці, створив будинок-мрію, що віддзеркалювала його натуру мандрівника й мисливця. Тому весь дім (архітектор його, до речі, сам називав «трохи дикуватим») — це скульптурна композиція з численними панно-розписами підводного світу та фігурами тварин.

      Тут чимало збереглося ще з часів архітектора. За словами Ігоря Михайловича, реставратори працювали за архівними документами, тому в будинку відтворено все, про що мріяв Городецький. Збереглися у «химерному» будинку всі каміни (вони, до речі, всі різні й по-своєму красиві — мармурові, з дорогими кахлями). В багатьох кімнатах уціліла оригінальна ліпнина: в одному із залів переговорів вона у вигляді квітів ірису.

      Загалом у резиденції є три кімнати для зустрічей тет-а-тет, чотири зали для переговорів (біля кожного приміщення є кімнати синхронного перекладу). Є і кімнати відпочинку. Тільки їх такими назвати можна лише умовно. Відпочивати там доведеться не на якійсь м'якенькій тахті, а на звичайному, хоч, напевно, недешевому стільцеві: окрім двох таких крісел і столика, у кімнаті з меблів більше нічого немає.

       А ось і улюблена кімната Президента. Це зал для переговорів тет-а-тет — у світлих блакитних тонах із китайськими мотивами. Її працівники так між собою і називають — «китайська» кімната.

      Неподалік є й обідня зала, красиво оформлена, з гарним овальним столом. Журналістам навіть вдалося вмовити працівників продемонструвати посуд, із якого їдять високі посадовці — як українські, так і закордонні. Прикметно, що це високоякісний німецький та чеський фарфор, фаянс та срібло (щоправда, з українською державною символікою).

Чи зможуть відвідувати туристи «Будинок з химерами»?

      Тільки-но розпочалася реконструкція будинку, в усіх ЗМІ причетні посадовці божилися, що дім Городецького зможе побачити кожен охочий простий смертний українець. Однак нині це питання дуже сумнівне. Офіційна версія виглядає так: оскільки Маріїнський палац закривають на реконструкцію (орієнтовно на три роки), усі протокольні заходи за участю високих закордонних гостей відбуватимуться у «Будинку з химерами». Звісно, на цей час і мови не може йти про туристів. Працівники резиденції на Банковій відкритим текстом заявляють, що екскурсії тут не проводитимуть: мовляв, знаєте, що від цього будинку залишиться? Ігор Швечиков як представник Державного управління справами Президента України запевняє, що «Будинок з химерами» «не заховають від людей, але давайте повернемося до цієї розмови після реконструкції Маріїнського палацу». А з огляду на те, що в палаці, можливо, житиме сам Президент, то екскурсії на Банкову ставляться під ще більший сумнів.

 

Р. S. На жаль, особливою інформативністю екскурсія для журналістів у «Будинку з химерами» не відзначилася. Представники ЗМІ попри сподівання так і не отримали відповіді на свої численні запитання. Можливо, організатори екскурсії не знали, що бачити унікальні стіни резиденції замало, аби написати про їхню історичну вагу...

  • Коли вона не працює...

    Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>

  • На небезпечно малій висоті

    «Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>

  • Смугаста, мов Тигр

    «Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>

  • Віщий бабак

    ...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>

  • Медові ріки на Дніпрових берегах

    Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>

  • Імітація навколо «саркофага»

    «Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
    Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>