Сашко Положинський прагне «свiжої кровi».
От і неправда, що у нашому шоу-бізнесі панують вовчі закони: за лаштунками колеги-музиканти готові у волосся один одному вчепитися, а керівники каналів тільки й думають, як би їм за ротацію кліпів побільше грошей з артистів злупити. Сашко Положинський та канал «М1», наприклад, демонструють зовсім іншу шкалу цінностей — вони не те що нікого не ображають, а навіть узялися допомагати початківцям спинатися на ноги і правильно позиціонувати себе у контексті сучасної української культури. Ініціатива, мета якої — сприяти розкрутці молодим виконавцям, отримала назву «Свіжа кров».
З 28 червня по 2 липня на «М1» проходили зйомки шістнадцяти випусків однойменної програми. Крім ведучого Положинського та власне музикантів, участь у цьому проекті взяли кілька десятків глядачів та музикознавці. Останні й визначатимуть долю тих, хто отримає благословення на подальший штурм естрадного олімпу. Причому експертів просили не стримувати своїх професійних принципiв, бути відкритими й відвертими. Тобто заслужив музикант комплімент — отримуй. Не заслужив — нехай слухає критику. І виступ, і його обговорення увійдуть до ефірного варіанта. (Цікаво, а чи не буде «Свіжа кров» місцями нагадувати нагієвські «Окна»? Музиканти ж, як відомо, люди емоційні).
Гурти, що сподобаються музичним критикам, отримають можливіть прокрутити свою пісню по «М1» протягом тижня. Паралельно проходитиме СМС-голосування, кошти від якого будуть перераховані команді для зйомок кліпу. «Свіжа кров» на «М1» стартує 8 липня. І хто знає, можливо, незабаром якась із представлених пісень крутитиметься в ефірах так само активно, як нині крутиться «Стільникове кохання» гуру співаючої молоді Сашка Положинського...
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
