Кабачок-Ltd. Враження диванного овоча

01.07.2005
Кабачок-Ltd. Враження диванного овоча

      Нарешті, як справжній телевізійний фан, чотири вихідних дні поспіль я просиділа (пролежала, проскніла) на дивані при ящику. «Довтикала» до того, що мало вже очі на лоба не вилазили. Під обід четвертого дня такого концептуального «експертного» перегляду відчула, що шкіра моя стає блідо-зеленою, а сама я перетворююся на перестиглий кабачок.

 

      Спершу мої глядацькі амбіції противилися сприймати несамовиту нудоту літнього ефіру. Хоч я розуміла, що телевізійники теж люди, їм, як і решті громадян, улітку кортить погріти животи на сонечку, а не творити для нас видовища. Таким чином «Москва слезам не верит» на ICTV я дивилася два дні поспіль. Стільки ж переглянула американську комедію «Предки»: неймовірно весела, а головне, повчальна стрічка. Така собі інструкція, як замочити старих здитинілих батьків, щоб зрештою пожаліти стареньких і в нагороду отримати «некислий» спадок.

      У ці вікопомні для мене дні подивилася нарешті на «ТЕТi» програмку, що заохочує до змін у вигляді стриптизу з веселою назвою «Зніміть це негайно!». Раніше тільки чула про те, як дві сміхотливі й самовпевнені ведучі Саша Вертинська й Таша Строгая перетворюють занехаяних домогосподарок на прекрасних королев. Такий собі «бєдний» варіант американської «Фабрики краси» з єдиною відмінністю, що учасників програми не кладуть під ніж. Себто обходяться малою кров'ю. Цього разу жертвою Саші з Ташею стала цілком симпатична і чудово вбрана «бізнесвумен» Валерія. Єдина проблема цієї жінки полягала в тому, що вона не любила суконь і спідниць. Тому ведучі вирішили: «Валерія без платтів і спідниць втрачає жіночність і сексуальність. А це неприпустимо, адже жінка має значно молодшого за себе бойфренда». І давай жбурляти розкішні брючні костюми Валерії до смітника. Слід додати, що такого «сюрпризу» як участь у цій програмі Валерії підготувала краща подруга на пару з рідною дочкою (високі почуття!). Поки приголомшену баришню ганяли по крамницях, заохочуючи купувати шмотки, у бік яких вона раніше, даруйте, й не плюнула б, Саша з Ташею млосно просторікували про те, яких же жінок люблять чоловіки, підкріплюючи свої висновки дослідженнями американських психологів. Виявляється, чоловіки люблять винятково молодих і легковажних. Паралельно ведучі хихотіли, а що як їхня піддослідна візьме й зміниться раптом у гірший бік? Але 10 тисяч гривень, виділених на чудове перевтілення героїні програми, на думку дівчат, були варті ризику. Нарешті «підрихтовану» й оновлену Валерію з квітами й шампаном  зустрічають друзі, які в один голос стверджують, що жінка засяяла зсередини, а один чоловік заявив, що якби вона мала подібний вигляд років «парканадцять» тому, то він би її неодмінно «закадрив».

      На новоствореному «К-1» я із задоволенням подивилася довжелезний фільм про картину Мане «Сніданок на траві». Це та ото, пригадуєте, з цілком екіпірованими дядьками і голісінькою жінкою біля них? Щаслива від усвідомлення, що мене долучають до високого мистецтва, дивилася, затамувавши подих. Завжди знала, що мистецтвознавці — «говоруни», але щоб аж так! Вони розводилися про товщину мазків, порпалися в особистому житті давно покійного художника та його стосунках з батьками та натурницями. Але одне порівняння просто ввело мене в транс! Показуючи на цілий екран груди зображеної жінки, шановна мисткиня захоплено промовила, що в моделі «трагічно вималювані соски». Вкотре змушена була визнати, що нашим мистецтвознавцям укупі з телевізійниками до Заходу, мов до Москви... навприсядки. Вміють буржуї різні прозаїчні субстанції елегантно на кулак намотувати! Заздрісно мені зробилося і прикро за наше мистецтво, тож вирішила я з патріотичних міркувань подивитися «стрімко оновлюваний» УТ-1. Спершу мистецтва там майже не було. Була програмка про те, з яких сосок краще годувати немовлят, щоб вони думали, буцімто то ніяка не соска, а циця. Виявилося, для цього найкраще пасує гумова продукція фірми AVENT. Авентівську соску на пляшечці тієї ж фірми давала якомусь немовляті жіночка з моторошним, не менше трьох сантиметрів, манікюром. Паралельно телемамашка давала поради, як краще естетично виховувати дитятко. Виявляється, ті-таки американці дослідили, що співати колискові немовлятам слід у ліве вухо, а читати казки — винятково у праве. Це одкровення ввело мене в тривалу задуму. Я навіть перестала вслухатися в подальший текст програми, все намагалася пригадати, кому зі своїх дітей в яке вухо я співала колискові, і що тепер робити, якщо то раптом було «не те» вухо?! Схаменулася вже, коли й по ящику колискова почала лунати. І не лише колискова, а просто «наша пісня». Спершу подумалось, що це витягнутий з «утешних» архівів якийсь совєцький концертик. Адже на сцені на червоному полотнищі красувався напис про з'їзд якогось «піонеру». Згодом виявилося, що то така абревіатура, а пісні виконують винятково на слова, як неодноразово звучало між піснями, «великого патріота і професіонала» Володимира Матвієнка. Причому, крім юних «дарованій», на сцені горлали якісь невідомі мені заслужені й народні артисти України. Я запишалася: яка ж багата на таланти наша земля. А зі сцени тим часом лунало: «Люблю я свою Україну, як матір, як неньку люблю»! Це видовище не обмежилося однією частиною, концерт пообіцяли продовжити пізніше. Проте я цілком наситилася високою духовністю і перемкнула ящик на «няньку Віку». Найбільше з усього літнього ефіру мене вразив, звичайно ж, бокс за підтримки братів Кличків. Втім узимку бокс вражає не менше. З ним можуть конкурувати хіба що неоковирні спроби зловредних каналів-порушників мовного законодавства титрувати російськомовні фільми. Оце, скажу я вам, видовище не для слабкодухих. Читаєш ті орденоносні титри, i відпадає будь-яка потреба спостерігати за картинкою: перл на перлові! До того ж, текст титрів жодним боком не збігається з текстом фільму! Щодня, начитуючись донесхочу цих телевізійних творів, о 3-й ранку я впадала в солодке ніжно-салатове забуття, а прокидаючись під акомпанемент революційного Вакарчука і розкішної Сердючки, просила дітей зробити мені сніданочок, бо вже, здається, пустила у дивані коріння.

Жирка ЗИГЗИЦЯ.
  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>