Нарешті, як справжній телевізійний фан, чотири вихідних дні поспіль я просиділа (пролежала, проскніла) на дивані при ящику. «Довтикала» до того, що мало вже очі на лоба не вилазили. Під обід четвертого дня такого концептуального «експертного» перегляду відчула, що шкіра моя стає блідо-зеленою, а сама я перетворююся на перестиглий кабачок.

Сприймаючи піняві й агоністичні побрехеньки наших сусідів стосовно «політичних репресій» в Україні, згадується дитячий віршик: «Цапеня, немов німе. Цапеня — ні «бе», ні «ме». Але це ще добре було, якби те цапеня, чи пак старий бородатий цаписько, та й не «мекав». Бо ж верещить, аж барабанні перетинки лускають, та ще й закликає свою громадськість «проявить журналистскую солидарность с гонимыми (так і хочеться написати «голімими») коллегами». Цю зворушливо-цинічну заяву оприлюднив на сайті tv.net Віталій Солодовников з подачі www.from-ua.com. Так і тягне зацитувати цю «рускую пургу» цілком, попри розуміння, що, пардон, забагато честі. Хоч як це прикро визнавати, але все частіше в нашому житті трапляються випадки, коли правді не віриться, а брехня сприймається за чисту монету.

Державна Дума Росії стурбована моральністю героїв телепрограми «Спокойной ночи, малыши». Водночас державні діячі незадоволені, що хронометраж згаданої програми скоротився майже вдвічі. Тобто їм не догодиш. З одного боку — немилосердно наїжджають на стареньких плюшевих тваринок, звинувачуючи їх у старечому маразмі. А з іншого — вимагають від телекомпаній, щоб дитячих програм у їхньому етері було не менше, ніж 7 — 10%, інакше погрожують відібрати ліцензії.

Переконатися в тому, що народна мудрість — безпомилкова, людство матиме ще безліч нагод. Надто, коли йдеться про дим, що його — це знає кожна дитина — без вогню не буває. Джерела займання у розмовах стосовно «продажу» телеканалів «Студія «1+1» та «Інтер» поки що ніхто начебто не виявив, хоча «диму» з цього приводу було більш ніж досить. Тож кіптява ще осідатиме й осідатиме.