Настя Овчар одужує

30.06.2005
Настя Овчар одужує

Дворічна Люда Овчар, врятована сестрою, разом із бабусею біля їхнього нового будинку у Воронцівці. (Фото УНІАН.)

      Сергієві Самборському, який організував допомогу Насті за кордоном, дівчинка дозволила подоїти корову. Корова на ймення Рябіна чекає маленьку господиню у Воронцівці Куп'янського району Харківської області, а пан Самборський розповів недавно, що збирається туди з'їздити.

      Фізичний і психологічний стан Насті Овчар, яка врятувала свою сестричку від пожежі, лікарі оцінюють краще, ніж задовільний. Уже два тижні як дівча без допомоги дорослих відвідує туалет, ванну, щодня спускається сходами із сьомого на шостий поверх, тримаючись за перила. Почала самостійно їсти.

      П'ятирічна Настя перебуває досі у бостонському шпиталі «Шрайнерс». Лікарі раді за дівчинку. Вона одужує навіть швидше, ніж очікували. За кордоном дівчинка пробуде ще як мінімум 7 тижнів: два тижні в лікарні під постійним наглядом спеціалістів, за цей період планують для Насті Овчар знайти помешкання недалеко від шпиталю. Мамі Олі доведеться пройти своєрідний тест, чи справлятиметься вона без допомоги лікарів, як піклуватиметься про дитину. Перебуваючи із мамою маленька героїня відвідуватиме ще 3-4 тижні клініку. Додому збирається приїхати з лікарем Робертсом Шеріданом, який оперував дівчинку.

      Усі фінансові витрати беруть на себе благодійники. Шрайнери — найвища ланка масонів. Вони відкрили 22 шпиталі у Сполучених Штатах Америки, і по одному в Канаді та Мексиці. У центрах лікарі працюють у трьох напрямах — лікування особливо тяжких опіків, захворювання хребта та різні ортопедичні проблеми. Але кількість пацієнтів дуже обмежена. Так у бостонський лікарні всього шість реанімаційних кімнат і 30 ліжок.

      Шрайнери іноді перевдягаються у костюми клоунів, веселих жартунів i вiдвідують хворих — у розвагах, жартах намагаються відволікти від «чорних дум».

      Пан Самборський також розповів, що в шафі Насті Овчар — купа іграшок, подарунків, пакунків. Їй подарували три ляльки. З двома вона грається, а третю навіть не розпаковувала. Каже, що привезе її для своєї сестрички Люди.

      Майже щодня по телефону Настя спілкується із Сергієм Самборським. Він відзначає, що психологічний стан маленької «хрещениці» навіть дуже чудовий. «У дитячих, здавалося б, розмовах про корівок, коників, собак, — я намагаюся вийти на суттєвий рівень спілкування, коли дівчинка переповідає мені свої страхи, радощі, секрети, розкриваючи таким чином свій психологічний стан, — розказує пан Самборський, якого мама Ольга називає «кумом», бо зобов'язана йому другим народженням дочки. — Не можна турбувати її минулим. Якось редакція однієї української газети зателефонувала у бостонську лікарню і, дізнавшись про загальний стан дівчинки, попросили кілька хвилин розмови. Ми дозволили. На жаль, першим питанням було таке, чи пам'ятає Настя, як вона горіла?».

      Дівчинці лише один раз снилося, як вона була в пожежі. Але про це вона не згадує й сама. Вона цікавиться оточуючим світом. Дивиною для неї був телефон, якого до трагедії в очі не бачила, а тепер говорить по ньому майже кожний день. Безперервно цікавиться, як почувається сестричка Люда.

      В Україну Сергій Самборський приїхав недавно і привіз купу завдань від Насті. «По-перше, відвідати папку, так дівчинка називає свого батька. По-друге, поцілувати Люду. Мені навіть дозволила подоїти їхню корову Рябіну, — усміхається хрещений Насті. — Але, окрім цього, я хочу подивитися, в якому стані їхній новий будинок на Харківщині. Побачити майбутню Настину кімнату. У Києві для дівчинки на кошти влади придбано квартиру. Але слід з'ясувати всі юридичні питання, оформити майнові права дівчини».

      «Сьогодні на Настиному ліжку в Київській клінічній лікарні № 2 лежить дворічна дівчинка із Житомирщини з 35-відсотковим опіком шкіри, — сказала принагідно Ніна Карпачова, уповноважена ВР України з прав людини. — А обпеклася щойно звареним супом. А її десятимісячну сусідку по кімнаті привезли всю «в борщі». Я обурена. Я знову наголошую, що у багатьох випадках — це халатність і в багато в чому безвідповідальність батьків».

      У 2002 році в Україні від пожеж загинуло 133 дитини. Минулий рік став трагічним для 92 дітей. А вже за п'ять місяців 2005 пішло з життя 52 дитини.