Не бійся смутків, хоч вони — як ріки

      «На рак молочної залози хворіла моя бабуся, — якось розповіла приятелька. — Їй зробили операцію. Це давно було, тоді протезів ніде не можна було купити. То замість них бабуся пошила спеціальну торбинку, в яку насипала насіння льону. Льон дрібний, і було майже непомітно, що є «протез». Вона прожила після операції ще 15 років. І померла від старості...»

      За статистикою, кожна третя жінка, в якої виявлено рак молочної залози, помирає протягом року з моменту встановлення діагнозу. Щороку в Україні від раку молочної залози помирає близько 8 тисяч осіб. Психологічний тягар занадто великий — цей діагноз, ця страшна, але неминуча операція...

      «Круглий стіл» «Сучасний стан медико-соціальної, оздоровчої та трудової реабілітації жінок, хворих на рак молочної залози», ініційований Благодійним фондом «Здоров'я жінки і планування сім'ї» та «Національною Асамблеєю інвалідів України» мав на меті якраз актуалізувати на державному законодавчому рівні проблему реабілітації жінок, які перенесли мастектомію (видалення молочної залози) і обговорити можливість впровадження європейських стандартів.

      Щороку в країні реєструють майже 16 тисяч хворих на рак молочної залози. Кожна друга жінка звертається по допомогу до лікаря, коли вже надто пізно — на ІІІ — ІV стадіях захворювання. В Україні, на жаль, малопоінформованість населення, недостатність фінансування, відсутність сучасного обладнання з виявлення й лікування раку вкупі призводять до збільшення кількості хворих.

      «Світовий досвід показує, що профілактичні заходи та рання діагностика є основними чинниками, які впливають на успішне лікування онкологічних захворювань, — зауважила Галина Майструк, голова фонду «Європа-Донна», обгрунтовуючи європейські стандарти реабілітації таких хворих. І додала: — Чому саме рак молочної залози привертає таку увагу? Адже не менш страшним є рак легень чи крові. Думаю, жінки витриваліші, чіпкішi до життя. Жінка завжди прагне бути привабливою. А тому слід дати їй можливість такою і залишатися».

      Робоча група, створена у підсумку «круглого столу», має намір ініціювати парламентські слухання з цього питання у березні наступного року. Також запропонувала розробити механізм виділення коштів у розмірі вартості вітчизняного протеза, аби жiнка мала вибір: купувати український протез або ж додати власні гроші і придбати імпортний, можливо, кращої якості. Справа в тім, що сьогодні держава надає жінкам протези вітчизняного виробництва, а вони не всім підходять.

      Після операції з видалення молочної залози в організмі жінки відбуваються певні негативні зміни. Звичні кола обігу крові й лімфи порушуються, що призводить до застоювання лімфи і порушення обміну речовин. Можуть розвинутися діабет, погано функціонувати рука з прооперованого боку, а ще негаразди із спиною. Скільки б не важила молочна залоза, її видалення призводить до зміни центру ваги й викривлення хребта.

      Сучасне протезування дозволяє відмовитися від торбинок з льону і крупою, але жінок все ще часто залишають сам -на-сам із психологічними проблемами після операції. В Україні лише зовсім недавно відкрився перший Центр реабілітації хворих на рак молочної залози, про що писала «УМ». Але ж київського «Ортесу», який працює з двома групами по шість чоловік, замало, коли в державі щороку виконують близько 15 тисяч мастектомій.

      Валерій Романов, директор з виробництва цього унікального поки що центру, розповів, що їхнє завдання — навчити жінку, що робити після операції: «Окрім обов'язкових фізичних вправ, важливим є саме психологічне розвантаження за допомогою звукiв природи — шуму води, співу пташок тощо, — та ароматичної дії, яка спочатку розслаблює, а по завершенні сеансу тонізує. Зазвичай у «релаксовій» кімнаті пацієнтки мовчать, заглибившись у себе. А буденних розмов вистачить деінде. Ми намагаємось не стільки спрямувати жінку на розробку м'язів чи фізичне одужання, скільки  допомогти їй повернутися до здорового сприйняття світу».