«УМ», честь і совість Дніпропетровська

      Підсумкова таблиця чемпіонату України — це лише верхівка багатогранного вітчизняного футболу. Крім визначення призерів та аутсайдерів, турнір у вищій лізі називає лауреатів за різноманітними «номінаціями» — найпотужнішою атакою і найнадійнішою обороною, вольовими якостями та агресивністю в гостях... Усе це та багато іншого визначає безпристрасна статистика, а кращих гравців за амплуа називають за підсумками вже менш об'єктивних опитувань. До речі, і заяви щодо прогресу чи регресу чемпіонату краще робити не голослівно, а хоча б порівнюючи показники «призів великого футболу» цього та попереднього сезону. Що ми й пропонуємо сьогодні нашим читачам.

      А насамперед нам — «Україні молодій» хотілося б відновити ще одну традицію, яка, можливо, дозволить зробити популярнішим поняття патріотизму в українському футболі. Йдеться про виховання у клубах кадрів для національної збірної. Погодьтеся, що команда, яка не пішла легким шляхом купівлі закордонних гравців і при цьому готує виконавців рівня першої команди країни, заслуговує на окрему відзнаку. Тому з цього року ми встановлюємо приз «За честь прапора України». Сподіватимемося, конкуренція в боротьбі за цей кубок зростатиме, інакше з часом в українській «вишці» можуть з'явитися клуби, які підготували найбільше «збірників» для Румунії, Сербії чи Хорватії.

      Своєрідним девізом нашого призу може стати вислів: «Чемпіоном можеш ти не стати, але гравців для збірної готувати зобов'язаний». Щодо технічних критеріїв, то «УМ» вирішила, що бали до нашої номінації заробляє гравець, який потрапив у заявку (18 чоловік) на матч збірної. Можна було б, звичайно, обмежитися лише переліком гравців, котрі виходили на поле, але це не повністю відповідатиме суті футболу. Бо в командній грі той, хто б'ється на полі, знає, що в тренера на випадок травми є більш-менш рівноцінна заміна, тому ролі запасного не варто принижувати.

      Отже, в період з червня минулого року національна збірна України провела 11 матчів, в яких у заявочний протокол потрапляло 32 гравці, а на поле виходили 29. Базовою командою національної збірної преса називає «Дніпро», але, як показує «суха» статистика, насправді дніпропетровці перемагають київське «Динамо» в боротьбі за приз «За честь прапора» у запеклій боротьбі.

      «Дніпро» мав у заявках на матчі збірної 11 своїх представників: Єзерський, Русол — по 11 матчів (усі — у стартовому складі), Шелаєв — 9 (6), Ротань — 6 (4), Радченко — 4 (1), Рикун — 2 (0), Назаренко — 2 (0), Матюхін — 1 (0), Венглинський — 1 (0), Кернозенко і Бідненко на поле не виходили.

      Представництво «Динамо» — 8 гравців: Шовковський, Несмачний, Гусєв — по 11 матчів у стартовому складі (причому воротар — без замін), Федоров — 7 (6),  Гусин — 5 (4), Дмитрулін — 1 (0), Бідненко — 1 (0), Рева — не грав.

      Як бачимо, між двома кандидатами могла б виникнути і рівність «представництва», якби, скажімо, Венглинський не вийшов на поле на 90-й хвилині у Парижі, а Матюхін на 67-й — у Копенгагені. На випадок рівності представлених у збірній гравців у майбутньому приз дістанеться тій команді, кандидати від якої зіграли більше 50 відсотків матчів.

      Додамо, що третім у цій номінації став «Шахтар», який делегував у збірну трьох футболістів: Тимощука — 10 ігор, Воробея — 10 (9) та Беліка — 6 (2).

У перспективі завдяки ліміту на легіонерiв позиції «Дніпра» стануть, схоже, слабшими, тоді як «Динамо» і «Шахтар», звичайно, запрошуватимуть до свого складу українців рівня збірної. Скажімо, з киянами на зборах уже працюють Ребров і Ротань, а з гірниками — потенційні збірники Свідерський та Шевчук.

* * *

      А тепер пропонуємо нашим читачам традиційні номінації сезону 2004/05 у порівнянні з чемпіонатом 2003/04. Порівнюючи ці показники, ви самі можете зробити висновки, де вища ліга зробила крок уперед, а де відступила.

      Найрезультативніша атака: «Шахтар» — 63 голи, «Динамо» — 58, «Дніпро», «Іллічівець», «Металург» (Д) — по 38 (2003/04: «Динамо» — 68, «Шахтар» — 62, «Металург» (Д) — 51).

      Найнадійніша оборона: «Динамо» — 14 пропущених , «Шахтар» — 19, «Таврія» — 28 (цікавинка: «Борисфен», який залишив вищу лігу, пропустив менше, ніж команди з 3—5-го місць) (2003/04: «Шахтар» — 19, «Динамо» — 20, «Дніпро» — 23).

      Найкраща різниця м'ячів: «Динамо» і «Шахтар» — +44, «Таврія» — +6 (2003/04: «Динамо» — +48, «Шахтар» — +43, «Дніпро» — +21).

Агресивний гість: «Шахтар» — 38 очок, здобутих на чужих полях, «Динамо» — 36, «Дніпро» — 18 (2003/04: «Динамо» — 32, «Шахтар» — 32, «Металург» (Д) — 24).

      Гроза авторитетів: «Металург» (З) та «Арсенал» — по 6 очок, відібраних у призерів (при цьому в активі запоріжців дві перемоги, у «канонірів» — одна), «Таврія» — 4 (2003/2004: «Чорноморець» — 9, «Борисфен» — 6, «Металург» (Д) — 4).

      Кубок прогресу: «Таврія» — 40 балів (за найбільший стрибок у турнірній таблиці — з 12-го місця на 7-ме), «Волинь» — 37 балів (з 13-го на 8-ме), «Іллічівець» — 33 (з 8-го на 5-те) (2003/04: «Оболонь» — 56 (13—6), «Борисфен» — 55 (дебют — 7), «Чорноморець» — 33 (8—5). Минулорічним лауреатам, як бачимо, варто було б вручити «Кубок регресу» на згадку про катастрофічне падіння).

      Перемоги з великим рахунком: «Динамо» — 6, «Шахтар» — 4, «Іллічівець» — 3 (2003/04: «Динамо» — 7, «Шахтар» — 7, «Дніпро» — 4).

      Воля до перемоги (команди, які здобували перемоги, програючи по ходу матчу): «Металург» (Д) — 3, «Шахтар», «Динамо» і «Кривбас» — по 2 (2003/04: «Динамо» — 3, «Металург» (Д), «Карпати» — по 2).

      Справедлива гра: «Закарпаття» — 47 (1 вилучення + 44 попередження), «Динамо» — 48 (1+45), «Ворскла» — 56 (2+50) (2003/04: «Іллічівець» — 32 (0+32), «Таврія» — 49 (2+43), «Динамо» — 54 (1+54)).

      «Разом із командою»: «Шахтар» — 19 970 глядачів (у середньому на кожному домашньому матчі), «Металіст» — 12 933, «Чорноморець» — 10 533 (2003/04: «Шахтар» — 17 931, «Чорноморець» — 11 333, «Кривбас» — 10 933).

      Найбільш результативним став 1-й тур — 24 голи, найменше було забито у 21-му турі — 11.

      Найбільша аудиторія в 6-му турі — 93 350, найменша у 14-му — 26 200.

      Рекорд відвідуваності: матч «Шахтар» — «Динамо» — 25 500 глядачів, антирекорд: «Борисфен» — «Дніпро» — 100.

      Виграшна серія: «Шахтар» — 9 матчів.

      Безпрограшна серія: «Динамо» і «Шахтар» — по 18.

      Суха воротарська: Олександр Шовковський — 460 хвилин.

      Забивна серія: Андрес Мендоса — 5 матчів поспіль (7 голів).

      Програшна: «Ворскла» — 7.

      Безвиграшна: «Борисфен» — 17.

      Цього сезону привернули увагу антирекорди: середньої результативності — 2,14 гола за матч, та відвідуваності — 7 302 глядачів за матч.