Фото з архiву читача.
«Доброго дня вам, редакціє газети «Україна молода»! Пише вам киянка Літовченко Людмила. ... Я дуже люблю і ціную українську музику, радію виходу кожної української роботи, пісні, гурту тощо. Однією з найперспективніших на цей час вважаю гурт «Друга ріка». Вони надзвичайно талановиті та унікальні...» (з листа в редакцію).
Остання новина від гурту «Друга ріка» в Україні поки що безпрецедентна. Британський діджей, який міксував аж три ремікси для U2 на пісню Vertigo, днями прослухав композицію «Так мало тут тебе» і найближчим часом зробить на неї свою переробку. Таку операцію із запросинами гостей заморських «Друга ріка» провернула за порадою Чіфа МС, який робив ремікс на «Впусти мене».
Передостання новина від гурту «Друга ріка»: з 25 по 28 червня у хлопців міні-тур у Києві—Львові—Харкові—Дніпропетровську. А справжні гастролі для всіх великих міст України, за словами вокаліста Валерія Харчишина, планують на серпень-вересень. Крім того, цього року в гурту серйозний ювілей — у 1995 році вони вперше зібралися в Житомирі. Цікаво, що з того часу склад гурту залишався майже сталим, от тільки з'явився клавішник Шура. «А це поповнення — ми ж нікого не виганяємо!» — говорить Валерій Харчишин.
Схоже на те, що святкувати він починає готуватися заздалегідь, хоча і кається, що вже кілька днів сидить на жорсткій дієті. Бо на цьому тижні Харчишин так дорозслаблявся, що ні сіло ні впало написав друзям СМС зі словами «Пробачте», сів у поїзд і зник у невідомому напрямку. Валерій вирішив, що треба терміново провідати своїх друзів і колишнє кохання в Італії, а прямий ефір на одному з телеканалів та міні-виступ можуть і зачекати. Та якби не таке рішення, хтозна-коли б Харчишин завiтав до своїх батьків у Хмельницькій області — вона ж розташована по дорозі до Італії...
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
