Я — романтика

25.06.2005
Я — романтика

Love story — Настасья + Iлля = режисер Семен Горов.

      Кореспондент «УМ» наблизився до входу в ресторан «Оскар», і раптом натовп юних дівуль заверещав, хлопці шалено заплескали в долоні, замиготіли спалахи фотоапаратів, а ошелешену журналістку взяли в кільце любителі автографів. «Мамо, де я?» — і мерщій до знайомої таблички «Преса». Поки біля стійки реєстрації запізнілим акулам пера вручали роздаточні матеріали, керівник групи «фанів» підбадьорював акторів: «Почекайте, залишилося недовго». Презентація нового кліпу молодої співачки Настасьї починалася просто «з вішалки», і продовжувалася в тій же голлівудсько-оскарівській манері.

      Продюсинг-рекламно-творче агентство «Арт-консалтинг» обставив презентацію романтичного відео своєї підопічної, студентки 2-го курсу КІМО, співачки Настасьї шикарно і романтично, щоб юній леді було що згадати, а гостям де розгулятися. Початок був такий: за фундаментально накритими столами вздовж стін сиділи гламурні гості і дивилися на плазменних екранах, оформлених у масивні золочені рами, новий кліп Настасьї на її власну пісню «Все отдам за тебя», жанрово означену як love story. Найтоповіший нині наш кліпмейкер Семен Горов зі своїми незмінними партнерами — оператором Олексієм Степановим і художником з костюмів Анжелою Лисицею — зняв дуже романтичну, красиву і дорогу історію про кохання — з весільною сукнею, квітами, шампанським, свічками в канделябрі, про таку в ідеалі мріє кожна дівчина. Прес-реліз стверджує, що хлопець, який грає в кліпі Настасьїну любов, нею власне і є, з Іллею, московським актором, дівчина познайомилася на канікулах у Венеції. Бароковий Амур не дрімав і випустив дві стріли, тож у Київ, за переказами, Настасья повернулася з Іллею, і, тримаючись за руки, вони прийшли до Семена Горова з проханням зафільмувати їхнє кохання, а пісню спiвачка написала по гарячих слідах у Венеції. Така от фабула, малята. Про роль продюсера і тата в цій історії ми не скажемо ні слова.

      Після кількаразового перегляду кліпу ведучий вечірки почав церемонію нагородження Gold Musical Video Award 2005, в усіх номінаціях, звичайно, перемогли Настасья, Семен Горов, кліп «Все отдам за тебя» і так далі, і тому подібне. Золотисті статуетки переможцям вручали Костя Гнатенко, подруга Настасьї Анюта Славська та інші світські персонажі. Торт на колесиках із стриптизером всередині був кульмінацією «оскарівської» вечірки, хоча танець Настасьї iз стриптизером Iлля на схвалив. Навiть сцену влаштував цiлком у голлiвудському стилi.

      ...Залишились блискітки на підлозі і приємні враження. А в Настасьї тепер є два відеокліпи, й останній ви скоро вивчите напам'ять — покадрово, ротація намічається серйозна.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>