ВІЛ не пройде

      На думку лікарів, багато мам просто бояться пройти тест. А змусити їх не може ніхто. Тим часом передачу інфекції від ВІЛ-позитивної жінки до дитини цілком можливо профілактувати. Профілактика знижує небезпеку народження дитини з ВІЛ до 12 відсотків. Якщо жінка не отримує профілактики, ризик передачі ВІЛ вертикальним шляхом становить від 21 до 40 відсотків.

      За даними працівників громадських організацій, які працюють iз ВІЛ/СНІД, нерідко жінки припиняють антиретровірусне лікування або до вагітності, або у момент, коли вони усвідомлюють, що завагітніли. Але дуже важливо, щоб жінка продовжувала курс лікування. Якщо ж мама припиняє лікування, вірусне навантаження може швидко відновитися, і це підвищує ризик так званої перинатальної передачі.

      Існує три періоди, під час яких інфікована мати може передати вірус своєму маляті:

      Пренатальний (під час вагітності). Мама може передати вірус плоду зі своєї крові через плаценту. Плацента — це орган, який з'єднує матір та плід у період вагітності. Він забезпечує постачання поживних речовин з організму матері до організму плоду і захищає плід від інфекційних агентів, таких як ВІЛ, що мiстяться в материнській крові. Однак, якщо мембрана плаценти запалена або вражена, вона вже не так ефективно захищає від потрапляння вірусів.

      Пологовий. Під час проходження через пологові шляхи немовля контактує з кров'ю та вагінальним секретом інфікованої матері. Будь-яке пошкодження ніжних шкіряних покривів дитини (наприклад, під час застосування акушерських щипців), а також за особливих умов протікання пологів (раннє відокремлення плаценти з материнської матки) підвищує ризик інфікування ВІЛ.

      Післяпологовий. Мати може передати вірус своєму маляті під час вигодовування груддю. Дитина поглинає грудне молоко — основне харчування новонародженого, яке постачають материнські білі кров'яні клітини (включаючи CD4 клітини, які є мішенню для ВІЛ). Крім того, під час вигодовування груддю дитина може інфікуватися через кров, якщо в матері наявні пошкодження шкіри навколо соска.

      Дослідження показали, що ВІЛ може бути переданий плоду на ранніх строках вагітності (1-й триместр). Однак переважна більшість переконана, що передача вірусу відбувається переважно на пізніх строках вагітності.

      Чим довше тривають пологи, або чим більше ускладнень під час пологів, тим вищий ризик зараження новонародженого. Або ж коли в матері виникає кровотеча.

      Запобігти інфікуванню дитини може також антиретровірусна (АРВ) терапія. Її проводять матері під час вагітності, під час пологів і окремо — дитині.

      У нашій країні АРВ-терапію застосовують із 28 тижня вагітності. Найпоширеніший антиретровірусний препарат, який призначають вагітній жінці, називається зидовудін (ZDV), (перший препарат, який був застосований для терапії ВІЛ-інфікованих у всьому світі. Його використовують з 1987 року. — Авт.)

      У випадку, якщо жінка приходить до лікарів пізніше 28-тижневого строку вагітності, то проводиться та сама профілактика зидовудіном. Але під час пологів додатково застосовують неверопін. Якщо ж ВІЛ-статус жінки виявляють вже під час пологів, у такому випадку проводять екстрену профілактику неверопіном. Яким чином діють АРВ-препарати?

      У кожному міліметрі крові ВІЛ-інфікованої людини, яка не отримує лікування, можуть бути мільйони частинок ВІЛ (це називається вірусним навантаженням). АРВ-препарати допомагають скоротити кількість таких частинок до низького рівня, наприклад нижче 50 копій на мілілітр крові.

      Коли ВІЛ потрапляє до клітини CD4, він використовує зворотну транскриптазу для того, щоб перевтілити себе у вірусну ДНК. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (невірапін, ефавіренц — АРВ-препарати) та нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (до них відносять зидовудін, ламівудін, ставудін та інші — ті ж самі препарати. — Авт.) блокують процес побудови ДНК.

      Вірусна ДНК укорінюється в ядро ДНК людини. Далі відбувається синтез нового вірусного матеріалу (транскриптація і трансляція). Протеаза, яка використовується для утворення нової молекули ВІЛ із вірусного матеріалу, що міститься у ядрі. Інгібітори протеази попереджають формування ВІЛ та його вихід з інфікованої клітини CD4.

      Провідні міжнародні дослідження довели, що плановий кесарів розтин, на 38-му тижні, тобто ще до початку пологової діяльності, значно знижує ризик народження ВІЛ-інфікованої дитини. Однак трапляється, що розтин проводять уже після початку пологів — розриву плідного міхура. І тут ніхто не дасть гарантій ефективності операції.

      «Наші акушерки, за наказом, не зобов'язані проводити плановий кесарів розтин для інфікованих жінок. Необхідність в оперуванні пацієнтки виникає винятково з огляду на акушерські показники. Розтин проводять так само, як у випадку з будь-якою іншою породiлею», — говорить лікар Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Льва Громашевського Ярослава Лопатіна.

      Отже, якщо мама знає про свій діагноз, і хоче вберегти від нього дитину, то їй доведеться добряче пошукати акушерів, які виконають плановий кесарів розтин. А АРВ-терапією у нас повинні забезпечувати всіх бажаючих. Отже, вихід є. Найстрашніше те, що, як лікарі свiдчять, часто вагітні не хочуть з'ясовувати, чи не має в них ВІЛ...

КОРИСНО ЗНАТИ

Фактори, які підвищують ризик передачі ВІЛ від матері до дитини

      1) Пізня стадія розвитку ВІЛ у матері.

      2) Висока концентрація вірусних частинок у крові матері (високе вірусне навантаження).

      3) Вживання ін'єкційних наркотиків у період вагітності.

      4) Наявність ЗПСШ (захворювань, що передаються статевим шляхом) у матері.

      5) Передчасні пологи.

      6) Грудне вигодовування.

      7) Відсутність профілактики за допомогою APT (антиретровірусна терапія).

      8) Розриви та пошкодження пологових шляхів під час пологів.

      9) Затяжний безводний проміжок — більше чотирьох годин (період між відходом вод та народженням дитини).

* * *

Яким чином можна попередити зараження?

      1) Профілактика та лікування захворювань, які передаються статевим шляхом.

      2) APT (антиретровірусна терапія). Людина має отримувати комбінацію, як мінімум iз трьох АРВ-препаратів для того, щоб знизити кількість вірусу в крові.

      3) Плановий (до початку пологової діяльності та відходу вод) кесарів розтин.

      4) Попередження передчасного розриву плодового міхура.

      5) Виключення хірургічних процедур, під час яких відбувається контакт крові дитини з кров'ю або вагінальним секретом матері.

      6) Виключення грудного вигодовування, використання молочних сумішей.

      7) Спостереження за матір'ю та дитиною. Регулярне відвідування лікарів та чітке виконання рекомендацій.