Під час трансформацій у суспільстві у стан неспокійного очікування потрапляють насамперед бюджетники. І якщо сподівання пенсіонерів і студентів, лікарів і вчителів, як правило, виправдовуються у вигляді підвищення виплат, то спорту найвищих досягнень буває непереливки. Бо така вже в нас традиція, що розвиток того чи іншого виду спорту залежить від симпатій керівників різних рангів. Скажімо, російська еліта масово пішла в теніс услід за Єльциним, колишній дзюдоїст Путін «тягне» боротьбу, хоча при ньому в Росії комфортно почуваються чи не всі види спорту. У нас же — від Щербицького до Кучми — спортом №1 був футбол. Утім за його долю не варто переживати хоча б через безсумнівне лідерство за популярністю. Ця гра в нас поза конкурсом симпатій. А ось прихильники волейболу з обранням Президентом Віктора Ющенка не приховували оптимістичних очікувань. Відомо ж, що Віктор Андрійович полюбляє цю гру і був причетним, зокрема, до організації масового дитячого турніру з волейболу... І треба ж такому статися, що днями велике розчарування спіткало вболівальників саме цього виду спорту.