Культура! Культура... Культура?

      Той сонячний прохолодний день пасував для прогулянки Маріїнським парком чи поїздки по Дніпру. Я скоро переконалася: так  і треба було зробити. Дехто сприйме ці слова як святотатство. Адже йдеться про «круглий стіл» «Українська культура і світ» в Академії мистецтв. Та ще й тривалістю в чотири з половиною години. Але... може, тому що, коли всі повторюють одне слово, його значення трохи стирається... чи тому що не прийшли запрошені Микола Томенко, Наталка Конончук, Ігор Стрембіцький, а організатори не запросили багатьох, хто реально просуває нашу культуру в світі (хоч би того ж Олега Скрипку, Влада Троїцького,  Юрія Андруховича etс), «круглий стіл» мені нагадав розмову пацієнтів, які мають різновиди однієї хвороби, перед кабінетом лікаря. А судячи з поведінки учасників (Лесь Танюк, наприклад, постійно гриз дужку окулярів, керівник Росдрами Михайло Рєзнікович часто дивився на годинник, і через годину зник, як і «золотий голос» Володимир Гришко, відомий журналіст, який сидів поряд зі мною, не міг стриматися від позіхання), тема була страшенно нова, ніколи не проговорена, і, як завжди, по зустрічі було прийнято конструктивне рішення.

      Якби підібрати мотто  до цієї зустрічі, найкраще підійшло б це: «Не боюсь міністра культури — боюсь культури міністра». Представника Мінкульттуризму хоч і запрошували, але він, традиційно, не прийшов. «Вдячний» секретар Національної спілки письменників Петро Осадчук зримував за кілька хвилин таке:

      Окраса сіл і провінційних міст,

      Естрадна міс тепер уже міністр.

      В кіно й театрі не збагнувши ладу,

      Понад усе поставила естраду.

      Звісно, всі звинувачували владу. Бібліотекарі — за те, що отримують 12 гривень на  рік на передплату  періодики і книги, а державне замовлення української книжки в наші бібліотеки — тільки 10 відсотків. Кінематографісти — за те, що держава не продюсує українських фільмів. Наприклад, поляки хотіли у студії «Контакт» купити фільм Сергія Маслобойщикова «Від Булгакова». Студія відповіла, що пропонує фільм у пакеті з іншими. Поляки відмовились. Так само вони не знайшли спільну мову із «Західно-Європейським інститутом», який загнув астрономічну ціну за «Мамая». Конгресу українських інтелігентів (представляв Юрій Філіпчук) було образливо за музичну освіту: Франція 12 мільярдів франків вклала в програму «Музика — в освіті». 17 тисяч митців  відправили у ВНЗ і школи піднімати музичний рівень молоді. У нас же мізерна кількість годин на вивчення музики в навчальних закладах, іноді такого предмета в розкладі нема взагалі.  Видавці («Емма») описали свою поїздку на міжнародну виставку книжок у Польщі. Видавництво якраз випустило десятикілограмовий раритет — книгу «Українська козацька держава». Там зібрано «унікальні тексти та ілюстрації». І все це, разом із продукцією видавництв «Преса України», «День», «Сад і город», «МАУП», було розміщено на дванадцяти квадратних метрах скраєчку. Черговий камінь у город Мінкульттуризму: на виставці не було представника Держкомтелерадіо, який мав звітувати Оксані Білозір про виставку.

      Чи не єдиною людиною з позитивним поглядом на майбутнє нашої культури та експерименти Мінкульттуризму був Володимир Гришко (може, тому що 18 років прожив за кордоном і не встиг потрапити в немилість до якогось нардепа?).  «Золотий голос» України, радник Президента з культури, вирішив зайнятися культурною  політикою, навіть вступає до дипломатичної академії. Для ваги України у світі Гришко незабаром  в Метрополітен-опера виконає опери «Тарас Бульба» і «Мойсей», вперше в iсторiї цих творів. Сьогодні Гришко працює над кількома проектами. Перший — законопроект про меценатство, який уже бачила Оксана Володимирівна і який через кілька днів буде дано на вичитку в парламент. Основна його теза — чим більше меценат дає грошей на культуру, тим менше він платить державі. Ще один проект — акція «Україна для всього світу». «Виступи українських митців за кордоном, зокрема в Америці, Канаді», — говорить Гришко. «А ще Президент запропонував зробити фольклорний фестиваль під назвою «Київська Русь». Концепції поки нема, але ціна такої забавки — приблизно 2,5 мільйона доларів. От цікаво, чи не спіткає «Київську Русь» доля «Українського Ермітажу»?..

      А ще ми втратили «Закуток» у французькому місті Мужені, де творив Володимир Винниченко. Олександр Федорук, академік АМУ, говорить: «Микола Жулинський, будучи на посаді віце-прем'єр-міністра, ще тоді, коли були живі власники маєтку, пропонував, щоб Україна придбала «Закуток». Але втратили момент, і після смерті власників «Закуток» було продано французам. Так само сьогодні ми можемо втратити книгозбірню в місті Сарсель. У цій бібліотеці — вся історія української еміграції. Зараз тим будинком  опікується єдина людина, старенький вчений Аркадій Жуковський. Але відійде він, ми втратимо і Сарсель».

      Уже на середині цього «культурного столу» я переконалася, що таким практикам, як Олег Скрипка, Ігор Стрембіцький, Владислав Троїцький, було б нудно. Вони ж бо звикли не жалітися, а працювати. Може, тому так швидко пішли з зустрічі Рєзнікович і Гришко? Легко кидати каміння. Але заперечив — пропонуй. Навіть якщо, за статистикою, влада на жоден «круглий стіл», проведений Академією мистецтв, не відреагувала.