Три лиця Бога

      Про те, що символiзує для християн свято Трiйцi i як його треба зустрiчати — розповiдає протидиякон iз Луцька Олег ВЕДМЕДЕНКО.

      На десятий день після Вознесіння церква святкує Зішестя Святого Духа на апостолів. Цей празник називається також днем Святої П'ятидесятниці, або ж Трійцею. П'ятидесятницею він іменується тому, що подія, тут згадувана, сталася на п'ятдесятий день після воскресіння Христового — Пасхи. Як ми знаємо з Писання, упродовж сорока днів по воскресінню Господь Ісус Христос являвся учням своїм і повчав їх. У самий же день вознесіння — дав наказ апостолам, щоб не відходили вони з Єрусалима, а чекали обітниці Божої, «що про неї, — казав, — ви чули від Мене. Іван бо водою хрестив, ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів!..» І тоді ж, на сороковий день, сталося славне вознесіння Господа на небо на очах усіх його учнів.

      Дотримуючись наказу Божого, апостоли залишилися в Єрусалимі в очікуванні даної їм обітниці. І ось настав десятий день після вознесіння. В євреїв тоді було велике свято П'ятидесятниці в пам'ять синайського законодавства. Усі апостоли з Богородицею та іншими учнями разом були в одній світлиці в Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським ліком (за нашим — 9-та година ранку). Євангеліст Лука у книзі «Діяння святих апостолів» так змальовує подальші події: «...нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптово зірвалася і переповнила увесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж у Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився — зібралося безліч народу, та й дивувалися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!..» (див. Діяння, 2 розділ, 1-13 вірші).

      Це був 34-й рік по різдві Христовім. Таким був початок проповідування Євангелія і, фактично, діяльності новозавітної церкви Божої, — початок благовіствування через святих апостолів перше в Юдеї, а потім і в усьому світі. Зішестя Святого Духа на апостолів відзначається як одне з дванадцяти найбільших церковних свят, і має назву також дня Святої Трійці. Трійцею воно зветься тому, що саме в цей день відкрилася світові вся повнота дії Пресвятої Трійці, і люди навчились поклонятися й прославляти три лиця (грецькою — «іпостасі») єдиного божества: Отця, і Сина, і Святого Духа. Бог Отець послав Сина на землю; син настановив нас любити Бога і ближніх, страждав на хресті за наші гріхи, воскрес і вознісся на небо, обіцяючи учням зіслати Духа Святого, утішителя; і тепер цей утішитель зійшов на учнів, і наповнює засновану Христом церкву.

      У чому ж полягає духовна символіка дня П'ятидесятниці? Це зішестя Святого Духа має статися у серці кожного християнина як акт довершеності Божого спасіння! У Пресвятій Трійці проявляється вся повнота благодаті Господньої, що подається людині через хрещення, тобто через повне занурення в слово, віру й благодать Божу в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Коли ми приймаємо Бога — Господом (володарем, господарем) свого життя — повністю занурюємося у віру, яка від слухання слова Божого, ставимо Отця небесного на перше місце в нашому житті, цілковито покладаємося, віддаємося на волю Божу — то ми таким чином духовно хрестимось в iм'я Отця. Але цього мало! Необхідно хреститись — інакше кажучи повністю зануритись — і в iм'я Сина, себто восиновити, реалізувати у своїй плоті, в своєму житті цю віру смиренну, що чинна любов'ю; принести конкретні плоди її, бо ж «віра без діл мертва». І на завершення заповітне хрещення це має відбутися в iм'я Духа Святого — через одухотворення віри, через занурення у благодать духовного містичного досвіду, через оспівування і розповсюдження її навколо себе. В цьому суть явлення Трійці одноістотної і нероздільної в людині: увірувати, втілити віру в своє життя, і так здобути силу Духа Святого, духовну енергію Божу. І отримати таким чином життя вічне, прийшовши дорогою праведності до миру й радості у Дусі Святім, до небесного Божого царства, що постало воно в силі. В цьому — духовна суть свята Трійці.

      Перший день П'ятидесятниці, неділю, Церква присвячує переважно на славу всієї Пресвятої Трійці, і цей день у народі називають Троїцьким днем. Другий же, понеділок, — на похвалу Духа Святого, від чого й зветься він Духовим днем. На свято прийнято прикрашати храм і власні свої домівки зеленню — ароматною лепехою, квітами, гіллям дерев. Під час богослужіння вірні стоять у церкві з квітами в руках, висловлюючи тим самим радість і вдячність Богові за духовне наше життя. Квіти та зелень — символ життя — є знаком визнання та прославлення життєдайної сили животворчого Духа.

      Згідно з наукою про богослужіння — літургікою — свято П'ятидесятниці встановлене самими апостолами. Після зішестя Святого Духа апостоли щорічно відзначали його і заповідали згадувати усім християнам. Уже в Постановах апостольських є пряма заповідь празнувати Святу П'ятидесятницю. Тропар свята звучить так: «Благословенний Ти, Христе Боже наш, що рибалок премудрими явив, пославши їм Духа Святого, і ними весь світ уловив. Людинолюбче, слава Тобі!»