Велика радість маленької «Крихітки...»

18.06.2005

      Є в українській рок-музиці таке поняття, як «завжди перспективні молоді гурти». Такі команди є широковідомими у вузьких колах меломанів, час від часу виступають у клубах на кшталт київської «Торби» та музичних фестивалях (яких в Україні так мало), їхні пісні можна відшукати на різноманітних збірках альтернативної музики, але заявити про себе на весь голос їм заважає той стан, в якому перебуває українська музика вже добрий десяток років.

      До цієї когорти вже кілька років належить і  київська формація «Крихітка Цахес». Хоча, швидше, належала, адже гурт, що, за їхнім же визначенням, грає «трішки пост-панку, трішки тріп-хопу, трішки гранджу, трішки брит-попу і значну частину поп-прийомів», вирішив довести, що всі аванси їм видавали не марно і вони вже виросли з коротких штанців піонерів українського року. Як доказ команда на чолі з вокалісткою Кашою Сальцовою (чи то пак, Кашею Сальцовою, як вам більше подобається) представила світові свій дебютний альбом та цілу купу планів, але про все по порядку.

      Називається диск «На першому місці», і таку саму назву на ньому має перша доріжка. Пригадую, що під час своїх виступів у період виборів гурт цю пісню постійно присвячував одному з кандидатів у президенти, колір якого був помаранчевим. Його ж опонентові співали своє творіння під назвою «Па-Па».

      Основну частину альбому, кажуть музиканти, записали ще рік тому, але деякі речі на ньому датовані ще 2000 роком. Причиною такого простою називають те, що лише зараз у вітчизняному музичному просторі «утворилась більш-менш сприятлива атмосфера для старту якісного україномовного продукту».

      А продукт у «Крихітки Цахес» справді якісний. Принаймні автор цих рядків уже тиждень несвідомо наспівує щось на зразок «у мене є мен» чи «де ти знайдеш такого ангела, як я» (слова з пісень гурту), отримуючи у відповідь здивовані погляди друзів. А ще пісні записані на студії F!Submarine Олегом Артимом, а він записує найкращі українські гурти. А ще Саша Кольцова дуже симпатична, що теж дуже важливо. І ніяких асоціацій з героєм Гофмана.

      Один із відомих українських музикантів якось сказав, що в наших умовах музикою професійно можуть займатися тільки божевільні або ж справжні фанати своєї справи. Учасники «Крихітки Цахес», напевно, належать до обох категорій, адже у своєму житті на перше місце поставили музику і збираються досягти у цій справі найбільших висот. Упевненості в собі їм додає контракт із звукозаписуючою компанією Comp Music, яка вже чекає від «цахесів» ще один альбом. Окрім того, вже найближчим часом плануються зйомки кліпу на пісню «Ти на першому місці» (відео на «В мене є мен» віднедавна можна побачити в ефірі деяких телеканалів).

      «Ми — одна з найкращих українських груп», —  написали музиканти у прес-релізі до презентації свого альбому. Тепер залишається тільки підтвердити ці слова. Хоча, переповнений людьми клуб «44» під час їхнього останнього виступу — чим не підтвердження.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>