Тривають гастролі Сполученими Штатами Америки та Канадою сестер Лесі і Галі Тельнюк. Тепер вони мандрують Канадою. Вже концертували у Монреалі, Оттаві, Торонто. Напередодні гастролей дует видав новий альбом «Сестри Тельнюк. Вибране». Альбом iз двох компакт-дисків підсумував 15-річну творчість дуету. Як написав у передмові до «Вибраного» музикознавець Олександр Євтушенко, «Леся та Галина Тельнюк належать до невеличкої когорти артистів, яких мінливий час лише зміцнив в істинності одного разу обраної дороги. Їхній вибір достойний поваги. Бо це вибір сумління і Серця. А ще — правдивого Таланту».
На першому компакті є шість творів, які видаються вперше. Це «Антиколяда», «Розбуди мене», «Серце-люстерце», «Мене ти не смій не любить», «Розплітає печаль» і «Літо краснеє минуло». Шанувальники творчості сестер Тельнюк чули ці твори на їхніх концертах, однак до запису вони дійшли більш ніж через 10 років.
Леся і Галя давно хотіли видати подібний альбом. І коли відома фірма звукозапису «Атлантик» запропонувала їм це зробити, вони не відмовилися. Матеріал до альбому вибирали майже рік. Спочатку був один варіант, але занадто великий. Довелося його «порізати». Попри це, альбом «Сестри Тельнюк. Вибране» відбиває важливі етапи в їхній творчості.
Кілька років тому, у розпал касетного скандалу, сестри Тельнюк виявили свою політичну позицію через безпрецедентний театральний проект «У.Б.Н.» («Український буржуазний націоналіст») спільно з Львівським драматичним театром імені Заньковецької. Тодішнє Міністерство культури блокувало навіть приміщення в Києві для двох показів цієї вистави. І лише театр оперети ризикнув надати своє приміщення. У планах в сестер було створення вистави «У.Б.Н.-2», але ця ідея не реалізувалася.
До речі, сестер тепер розділяють тисячі кілометрів, оскільки Галя навчається в США, а Леся живе і творить у Києві. Попри навчання в США, Галя продовжує писати, за висловом Лесі, чудові вірші, які вона вже поклала на музику. Які це будуть твори, поки що секрет. Єдине, що відомо: почалася робота над новим альбомом.
Тур Канадою та Америкою — це оригінальний проект, здійснений спільно з художником Ігорем Поліщуком. «Над нами — небо» — так називаються ці гастролі. Майже до кожної пісні митець створив картину, причому це робилося спонтанно впродовж багатьох років. Художник закоханий у творчість сестер Тельнюк. Тож під час концертів поєднуються пісні, музика, картини і навіть окремо читатимуть вірші — українською та англійською мовами. Цікавий візуальний ряд. До речі, програма розрахована не лише на україномовного слухача, тому й вірші, які читатимуть зі сцени, надруковані двома мовами.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
