«Культура повинна бути в авангарді, а не загравати з політиками», — говорить Павло Гудімов, очевидно, кидаючи камінь у город Слави Вакарчука, і презентує свою другу відеороботу на пісню «Не політика». Презентує в кінотеатрі, на великому екрані та в кращих літніх традиціях — із полуницями (немитими) і черешнями (соковитими). Презентує — без типових для того ж Вакарчука надутих губок та манірних понтів, у день народження свого сайту — 15 червня. На той день його переглянули 123 131 раз із 26 країн світу, а 9 пошукових систем знайшли gudimov.com на прохання користувачів 1141 раз.

Якщо створення групи «Естетік Ед'юкейшн» із колишніх «океанівців» Хусточки та Шурова було зрештою логічним, то незрозумілий вихід Павла Гудімова — дивним, а теперішній «Океан» уже і усох наче, або, як мінімум, перетворився, наприклад, на море Лаптєвих. Особисто для мене група уже ніколи не матиме того неперевершеного львівського шарму, який хлопці довго зберігали, тримаючи марку в столиці — завдяки цьому вони і стали зірками національного маштабу — а їхні теперішні, уже не сайд, проекти не в змозі замінити попередню творчість. Ні, ні музика «естетіків» мені подобається, а Павло так само люб'язний та адекватний, але... І будемо ми тепер на концертах гурту «Океан Ельзи» питати одне одного: «А хто отой високий блондин із бас-гітарою?», і відповідатиме хтось: «Це — Денис Дудко, він грав раніше у харківській групі «СхідSide».

Тривають гастролі Сполученими Штатами Америки та Канадою сестер Лесі і Галі Тельнюк. Тепер вони мандрують Канадою. Вже концертували у Монреалі, Оттаві, Торонто. Напередодні гастролей дует видав новий альбом «Сестри Тельнюк. Вибране». Альбом iз двох компакт-дисків підсумував 15-річну творчість дуету. Як написав у передмові до «Вибраного» музикознавець Олександр Євтушенко, «Леся та Галина Тельнюк належать до невеличкої когорти артистів, яких мінливий час лише зміцнив в істинності одного разу обраної дороги. Їхній вибір достойний поваги. Бо це вибір сумління і Серця. А ще — правдивого Таланту».

Є в українській рок-музиці таке поняття, як «завжди перспективні молоді гурти». Такі команди є широковідомими у вузьких колах меломанів, час від часу виступають у клубах на кшталт київської «Торби» та музичних фестивалях (яких в Україні так мало), їхні пісні можна відшукати на різноманітних збірках альтернативної музики, але заявити про себе на весь голос їм заважає той стан, в якому перебуває українська музика вже добрий десяток років.