«Штовхаються усі — від дітей до депутатів Верховної Ради»

      В Угорщині завершився 11-й чемпіонат Європи з сумо. Цього разу популярний уже не тільки в Японії спорт зібрав у курортному містечку Вишеград під Будапештом представників 24 країн континенту. Приємно, що українські сумоїсти були далеко не останніми на вишеградському дохе (так називається килим у цьому виді єдиноборств, який зародився ще у 642 році): вітчизняні борці здобули аж 18 нагород. Щоправда, золотих медалей вибороти не вдалося, але така кількість срібних та бронзових призерів дозволила нашій команді підтвердити своє місце у трійці кращих на континенті.

      Відразу після повернення з Угорщини кореспондент «УМ» перехопив на пероні київського вокзалу президента Федерації сумо України, члена виконкому Європейського союзу сумо Сергія Коробка.

      — Сергію Вікторовичу, які найяскравіші враження у вас залишилися після поїздки до Угорщини?

      — Перше, що спадає на думку, — висновок про жінок як основу нашої нації, оскільки вони успішні в усьому, за що беруться. Наша чемпіонка світу Аліна Байкова, хоча й готується цілеспрямовано до Всесвітніх ігор, але і в Угорщині поступилася лише у фіналі. Можу відзначити й 16-річну Світлану Ярьомку з Боярки, яка виросла сиротою, під керівництвом Віктора Мужчини досить успішно виступає в самбо й дзюдо, а у Вишеграді успішно дебютувала в сумо і здобула «бронзу». Просто молодець і Костянтин Стрижак, який виграв чемпіонат України з греко-римської боротьби і прилетів на літаку в Будапешт, щоб стати другим у Європі ще й на дохе. Поступився він лише 180-кілограмовому болгарину, і це — при власній вазі 120 кг.

      Вражень дуже багато. Сумо — це захоплююче видовище, а також вид спорту, де бажають перевірити себе представники інших видів єдиноборств. Крім борців, на чемпіонаті Європи-2005 з сумо ми побачили навіть пауерліфтерів зі Скандинавії і представників американського футболу.

      — Чи чекали ви такої кількості нагород в активі українців?

      — Минулого року в нас було два чемпіони світу, другі й треті місця. Тому держава почала допомагати цьому виду спорту. Не можна не побачити перспективу сумо, бо воно видовищне і ... просте. Наприклад, зараз у МОК тривають дебати, як зробити більш видовищною греко-римську боротьбу, а сумо все це має — воно швидкоплинне і зрозуміле, як і штовханина дітей у «пісочниці» чи депутатів у Верховній Раді. Люди, які вперше прийшли на такі змагання у Вишеграді, продовжували заповнювати 5-тисячний зал і в наступні дні.

      Свого часу я був призером чемпіонатів СРСР із самбо та дзюдо, а після завершення кар'єри створив у Харкові найчисельніший спортклуб із різних видів єдиноборств, де тренується 2000 дітей. Сумо ж, на мою думку, — початковий вид, у якому хлопчина чи дівчина можуть перевірити свій дух і характер, це в природі людини. У перші роки до сумо в нас було упереджене ставлення, оскільки хлопці стидалися відкритих сідниць, не знаючи, що вони, за опитуваннями серед жінок, і є втіленням чоловічої міцності. Ось, скажімо, наш лідер — Стрижак — комплексував, але переступив цей бар'єр і став справжнім борцем.

      А щодо наших медалей, то, на жаль, у різних видах боротьби не всі стають першими. Але сумо — це теж можливість потрапити на міжнародну арену й реалізувати себе. Незабаром відбудуться Всесвітні ігри, і наша держава виставлятиме там національну збірну з сумо, тим більше, що представникам неолімпійських видів спорту теж обіцяли урядові премії. На щастя, до нас чудове ставлення з боку відповідного департаменту нового міністерства. У нас поки немає титульного спонсора, але думаю, що це справа часу.

      — Що на вас чекає найближчим часом?

      — У жовтні чемпіонат світу, напередодні якого ми проведемо наш традиційний турнір. Щоправда, через «турботу» старої влади, яка зруйнувала центр розвитку сумо, на цей раз «Кубок посла Японії» відбудеться на олімпійській базі в Алушті, і ми очікуємо на приїзд сумоїстів із 15 країн. Після наших успіхів до нас зараз є величезна зацікавленість — від Південної Африки до Португалії. Я дуже вдячний вашій газеті за статтю з приводу наших успіхів на чемпіонаті світу, після якого про сумо в Україні дізналися значно більше. Звичайно, у нас теж є бажання провести в себе чемпіонат Європи. Якщо в Києві це зробити проблематично, то наступного року після плідних переговорів з керівництвом Криму, я думаю, буде реальна можливість організувати ЧЄ-2006 у Ялті чи Алушті. Користуючись нагодою, хотів би запропонувати через вашу газету всім потенційним інвесторам ідею щодо реалізації проекту створення професіональної європейської ліги сумо...

      — Ви вважаєте, що це під силу Україні?

      — Ця ліга, для порівняння, коштувала б як півбюджету футбольного клубу «Металіст» — десятого в чемпіонаті України. Континентальна ліга із сумо завдяки його видовищності могла б стати не менш відомим брендом, ніж тенісний «Ролан Гаррос» чи етапи «Формули-1». Поки в Європі нічого подібного ще немає. В Японії ж є професіональна ліга, де чемпіон, чи імператор, як його називають, одержує 400 тис. доларів. У них 800 чоловік розбито на п'ять дивізіонів, і там уже є чимало європейців.

      — А скільки у нас людей уже займаються сумо?

      — Точної цифри я сказати не можу, але потенціал нашої країни в сумо — це 48 млн. людей!