Про користь вживання мінеральної води нам нерідко розповідають з екрана телевізора, з настанням спекотного літа рекламні листівки і плакати про цей освіжаючий напiй заповнюють міста. Тим часом користуватися нею, як і будь-яким даром природи, слід уважно й обережно. Мало хто знає, приміром, що воду з рівнем загальної мінералізації вище 1,5 г/дм3 не бажано вживати як щоденну столову воду, тому що в організмі накопичуватимуться мінеральні солі, що може призвести до ускладнень зі здоров'ям. Рекламодавці, закликаючи за будь-якої погоди пити «найсвіжішу і найкращу» воду, забувають про це попередити. Отож ми сьогодні розповімо про те, які бувають мінеральні води і як користуватись їхньою лікувальною силою правильно.
Яка і звідки
Традиційно мінеральною називають воду, яку добувають з підземних джерел. Але під час розлиття та транспортування вона частково втрачає лікувальний ефект. Існують так звані штучні мінеральні води. Їх отримують із дистильованої води, яку потім збагачують мінеральними солями та вуглекислотою. Формула збiгається з натуральною, але такі води не містять біологічно активних елементів, які й надають мінералці лікувальних властивостей. Тому й лікувальний ефект від них набагато менший.
Крім того, вода може бути питною і такою, яку використовують для ванн, компресів і такого іншого — для зовнішнього використання. Крім хімічного складу, якість води визначають фізичні властивості: загальна мінералізація, іонний та газовий склад, радіоактивність, температура.
Мінеральні води бувають:
— лікувальними, чия мінералізація перевищує 8—12 г/л (використовуються як зовнішній лікувальний засіб за призначенням лікаря);
— лікувально-столовими з мінералізацією 2—8 г/л, якими можна як лікуватись, так і тамувати спрагу, але в жодному разі не щодня;
— столовими з мінералізацією 0,5—2 г/л, які поділяються на природні й питні (очищені) води, які можна пити без обмежень.
Щоб вода була «на здоров'я», обирати її слід не як Бог на душу покладе, а попередньо уважно вивчивши її властивості й усвідомивши, які болячки вона лікує.
Що на етикетці
Перше, з чим стикається споживач і на що слід звернути увагу, — етикетка і тара мінводи. Що стосується тари, то тут пальму першості лікарі однозначно віддають воді у скляних пляшках. Чому — тому що скло є найбільш гігієнічним матеріалом.
На етикетці зверніть увагу на термін придатності. Вода в скляних пляшках зберігає свої властивості до двох років, у пластикових — до півтора року.
Кожна вода має також проходити хімічний та хіміко-фізичний аналіз. Дату і назву лабораторії також іноді зазначають на етикетці. Ці дані повинні оновлюватись через кожні п'ять років.
Яку ще інформацію можна видобути з етикетки? Мінводи бувають катіонні, що містять більше позитивно заряджених іонів — Ca2+;Mg2+;Na+;K+, та аніонні — Cl-;(SO4)2-;HCO3. Також вони містять мікроелементи, біологічно активні елементи — йод , бром, залізо, фтор, магній, мідь, кремнiєву кислоту, радон, органiчні речовини — бітуми, феноли (нафтопродукти), гуміни (одна із складових гумусу).
За газовим складом можуть бути:
слабовуглекислі (0,3 — 1,4 г CO2 на 1 літр води);
середньовуглекислі (1,5-2,5 г CO2 на 1 літр води).
Щоб зробити правильний вибір, зважте, що вуглекислота стимулює секреторну та рухову функції шлунково-кишкового тракту, тамує спрагу, покращує смак води, роботу печінки, дещо підсилює вивідну функцію нирок.
Сірководень, метан, азот, радон підсилюють секрецію і моторику органів травлення, незалежно від частоти прийому їжі.
Мінеральні води також розрізняють за кислотністю (pH):
Сильнокислі (pH-3,5)
Кислі (pH=3,5—5,5)
Слабкокислі (pH=5,5—6,8)
Слабколужні (pH=6,8—8,5)
Лужні (pH-8,5).
Питні мінеральні води, як правило, слабколужні або лужні.
За іонним складом води ділять на гідрокарбонатні, такі, що містять іони HCO3— i Na+, хлоридні (солоні), де є Na+; Cl-, та сульфатні, де міститься (SO4)2-.
Гідрокарбонатні (лужні) води знижують кислотність шлункового соку, мають жовчогінну дію, покращують вуглеводний обмін, а отже, знижують вміст цукру в крові. Також такі води добре впливають на білковий обмін, обмін нуклеїнових кислот. За таких якостей гідрокарбонатними водами активно лікують гіперацидний гастрит, виразкову, сечокам'яну хвороби, гепатит, панкреатит, діабет, цистит і пієліт. Протипоказані вони хворим на гіпоацидний гастрит, а також людям, які мають лужну реакцію сечі.
Хлоридні (солоні ) мінеральні води стимулюють обмінні процеси в організмі, покращують секрецію шлунка, підшлункової залози та тонкого кишечнику. Їх радять вживати хворим на гіпоацидний гастрит, хронічний коліт, гепатит і холецистит. Не можна пити такі води гіпертонікам, хворим на гіперацидний гастрит, а також тим, хто має негаразди з нирками.
Сульфатні води стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, але при цьому знижують секрецію шлунка. Мають послаблювальний ефект і добре впливають на відновлення функції печінки та жовчного міхура. Їх рекомендують при захворюваннях жовчних шляхів, хронічному гепатиті, цукровому діабеті, ожирінні та закрепах. Сульфатні води мають серйозне протипоказання: вони перешкоджають нормальному засвоєнню такого важливого елемента, як кальцій, тому їх не можна вживати дітям і підліткам.
Усім відома «Боржомі», наприклад, належить до гідрокарбонатних вод, «Нарзан» — до хлоридних, «Єсентукі» — гідрокарбонатно-хлоридних.
Є й так звані комбіновані мінеральні води.
Якщо вони містять HCO3-, Na+ , Cl — їх вживають за 10—15 хвилин до їжі — як хлоридні, за 1,5—2 години — як лужні.
Якщо у складі води є Cl— , (SO4)2— можна вживати при зниженій секреції шлунка, захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів за 10—15 хвилин до їжі.
Коли мінеральна вода містить HCO3-, (SO4)2— — її вживають при підвищеній секреції шлунка.
Мінеральні води не можна вживати при загостренні шлунково-кишкових захворювань, гідрокарбонатні — якщо є лужна реакція організму.
Склянку за склянкою
Як правило, всі води п'ють за таким алгоритмом: склянку (200—300 мл) за один прийом, 3—5 разів на день. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту — тричі на день, при хворобах сечостатевої системи — до шести разів. Добова норма може досягати 1,5 літра. Курс лікування однією водою звичайно триває від чотирьох до шести тижнів. Повторюють через 3—4 місяці.
Холодні мінеральні води (18—20 градусів за Цельсієм) зазвичай збільшують секрецію і моторику шлунка, кишечнику, а теплі — уповільнюють перистальтику кишечника, тому їх рекомендують при спазмах та різких болях.
Якщо воду вживають натщесерце або через півтори години після їжі, це знижує секрецію органів травлення — шлунка, кишечнику. Під час або одразу після їжі — збільшує секреторну і ферментативну функції травної системи.
При гастриті з підвищеною секрецією рекомендують пити за годину-півтори до їжі 200-300 мл «Сваляви», «Лужанської» або «Боржомі», краще негазованої, тричі на день.
При гастриті з нормальною або зниженою секрецією — «Миргородську», «Нарзан», «Єсентуки». Краще газовану, з температурою 18—20 градусів, 200—300 мл за раз, пити середніми ковтками за 15 хвилин до або під час їжі.
При виразці шлунка і дванадцятипалої кишки — «Сваляву», «Лужанську», «Боржомі» та «Єсентуки» тричі на день. Щодо часу прийому і температури води краще порадитись із лікарем, тому що це залежить від кислотності шлункового соку.
При ентеритах — «Поляну квасову», «Лужанську», «Кримську». Пити негазовану через 20—30 хвилин після їжі тричі на день. Разова порція — спочатку 100 мл, далі збільшуємо до 200.
При колітах та закрепах — «Сваляву», «Лужанську», «Кримську», «Боржомі», «Єсентуки», «Куяльник», «Миргородську» за 40—60 хвилин до їжі. При колітах — пити негазовану, теплою (40—45 градусів) і спочатку малими порціями (75—100 мл). При закрепах — газовану, при температурі 18—20 градусів і більшими порціями — 200—250 мл.
Пийте мінеральну природну воду правильно і не хворійте!
Олена КУЗЬМІНСЬКА,
старший викладач кафедри гігієни харчування
Національного медичного університету імені О.Богомольця.
Таблиця 1. Характеристика мінеральних вод України.
Назва |
мінеральний склад |
Мінералізація, г/л |
«Поляна квасова» |
Гідрокарбонатні |
9—11 |
«Свалява» |
|
9—9,7 |
«Лужанська» |
|
2,8—3,8 |
«Миргородська» |
Хлоридні, хлоридно-натрієві |
2,5—3,2 |
«Куяльник» |
Гідрокарбонатно-хлоридно-натрієві |
2,8—3,1 |
«Феодосійська» |
Хлоридно-сульфатні |
4—5 |
«Поляна купель» |
Борні |
8,5—11 |
«Нафтуся» (Трускавець) |
Гідрокарбонатно-кальцієво- |
|
|
магнієві, гумінові |
2,5—4 |
МВ Трускавця |
Хлоридно-сульфатні |
9—12 |
Азовські |
Йодні |
4—6,3 |
Моршинські |
Сульфатно-хлоридні |
8,7—11 |