У плині подій, минучості особистостей, зміні звичаїв здається, що лишень небо залишається на своєму місці незмінним: вдень і вночі. Але вночі — із таємничими зорями, містика яких навіть за стрімкого модерного розвитку залишається містикою. Адже велетенські відстані світлових років для пересічної людини, певно, завжди будуть незбагненними. Навіть науковцям. Навіть Мотрі Братійчук, фундаторці й багаторічній керівниці лабораторії космічних досліджень при Ужгородському університеті. Єдиній закарпатці, а можливо, й українці, чиїм ім'ям названо планету. З пані Мотрею, охочою до розмов із журналістами, востаннє ми зустрічалися у 2001 році. Потім виявилося, що це було її останнє інтерв'ю. Не лише в Ужгороді знали і шанували професорку Братійчук, яка фактично заснувала астрофізичну школу. Проте після смерті цю «жінку-планету» незаслужено забули — до сьогодні навіть немає меморіальної дошки на будинку, де вона мешкала.