Шматочок весни восени — повертається «Табула Раса»

24.10.2003
Шматочок весни восени — повертається «Табула Раса»

      Судячи з фольклорних надбань нашого народу, до тих, хто повертається, ставлення завжди було упереджено-підозрілим. Згадаймо: повертатися — погана прикмета, двічі в одну ріку не входять, ідучи — іди ну і так далі. Словом, розуміння — ніякого, а людина, що наважилася спробувати щось змінити у своєму житті, автоматично ставала або зрадником, або ж слабкодухом. Нещодавно про своє повернення у велику музику гучно заявив Олег Лапоногов. Радіємо і співчуваємо — спроба «Табули Раси» знову стати активним суб’єктом української популярної музики розглядатиметься під мікроскопом. І не дай Боже лідеру колись одного з найпопулярніших гуртів спіткнутися або сфальшивити — тераріум однодумців уже перебуває у повній бойовій готовності й налаштований щомиті вибухнути «компліментами» та «словами підтримки».

      Тоді, років iз п’ять тому, рішення Лапоногова піти зі сцени виглядало не те що непереконливим, а просто алогічним. Про таку біографію мріє чи не кожен гурт, що на шляху до всенародного визнання стоїть десь на лінії старту. Фронтмен команди — особа харизматична, до того ж гарно співає. «Табула Раса» благополучно існує вже десять років, видала п’ять альбомів, гастролює, кліпи знімає, хіт-паради очолює. І раптом — бац! — Лапоногову заманулося взяти тайм-аут. Причому без попередження і пояснення: у той час, як народ ще по-аматорськи зворушливо виводив на вечірках та паті композиції зі «Сказки про май» чи «Бетельгейзе», автор цих шлягерів по-англійськи самоусувався з музичних обріїв.

      Шлейф чуток, як завжди у таких випадках, потягнувся довгий-предовгий. Одні казали, що він у космосі, інші — що в монастирі, ще інші стверджували, що нічого подібного — хлопець собі десь колеться та п’є і на фіг йому ця музика... Сьогодні, повернувшись і презентувавши кліп iз нового життя і нової музики, Лапоногов не поспішає спростовувати ці фантазії і каже, що протягом п’яти років усамітнення жив у тихому безлюдному місці, писав музику й думав про те, що ж відбувалося з ним, з командою «Табули Раси»... Його нова пісня називається «Апрель», тож, варто думати, процес пошуку себе самого завершено — весняна назва композиції символізує оновлення, бажання дивувати і тішити всіх, хто пам’ятає про «Табулу Расу».

      Свою думку стосовно нового відео, знятого братами Стеколенками, кожен може скласти особисто — благо, музичні канали поставилися до повернення Лапоногова прихильно. У головній ролі «Апреля», якщо хтось не впізнав, знялася ведуча «Мелорами» Ольга Горбачова. Уже незабаром «Табула Раса» планує завалити всі музичні магазини збіркою своїх кращих композицій, додавши до них нові треки «Апрель» та «На восток». І потихеньку записує новий альбом, виходом якого хоче потішити нас усіх уже наступної весни.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>