Володимир Дрозд.
Українські творчі спілки — і письменників, і кінематографістів — із набором легендарних імен, які здебільшого гриміли 20—30 років тому, сьогодні, чесно кажучи, справляють дуже сумне враження. Сиві старики, що вимагають виняткової поваги до себе і державної пенсії, на всіх зборах, пленумах і з'їздах перетворюються на єдину невдоволену масу і викликають у відповідь невдоволення молодших колег, які хочуть вирішувати творчі проблеми. 64-річний письменник Володимир Дрозд чомусь не зливався з натовпом, як і його твори. Хтось сказав, що у Дрозда є речі, які міг написати будь-хто, а є ті, які міг створити тільки він. Сам письменник одним із найголовніших творів свого життя вважав роман «Листя землі», який він писав з народних вуст. «Після епічних полотен Стельмаха Дрозд зробив якийсь прорив у цьому напрямку», — вважає письменник В'ячеслав Медвідь.
Уже зробив. І не тому, що давно, у минулому часі, а тому, що більше вже не зробить, — у ніч на 23 жовтня Володимир Дрозд помер. Останній рік хворів, лягав на операцію, восени, кажуть, уже був дуже немічний. На вранішньому засіданні Верховної Ради України депутати вшанували пам'ять Володимира Григоровича хвилиною мовчання, а коли ми готували номер до друку, в Спілці письменників писали листи і вирішували оргпитання — місце на Байковому, зала для прощання, некролог тощо.
«Володимир Дрозд був незлобливою людиною, з почуттям гумору, він зберіг у собі дитину, дитяче світосприйняття, був схильний до літератури інтелектуального штибу, в молоді роки чимало експериментував, — каже про нього В'ячеслав Медвідь. — І ще він з Іриною Жиленко складав дивовижну сімейну письменницьку пару. Ніжну і світлу». Перелік його творів доволі довгий — повісті «Люди на землі», «Земля під копитами», «Ирій», романи «Самотній вовк», «Новосілля», «Спектакль», «Катастрофа», «Музей живого письменника», «Злий дух. Із житієм. Пришестя», за роман-епопею «Листя землі» у 1992 році отримав державну премію ім.Т.Шевченка.
Володимир Григорович обіймав багато відповідальних спілчанських, редакторських посад, але в його творах майже завжди ліричний герой мав психологічне роздвоєння — той селянський хлопчик із села і цей міський успішний письменник не могли докопатися до спільного знаменника.
Світла пам'ять людині і майстру.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
