Студентське чи міністерське самоврядування в Україні?

      Перше півріччя 2005 року на розвитку студентського самоврядування не позначилося. Багато розмов і жодних конкретних кроків, на які сподівалися від нового міністра Станіслава Ніколаєнка. Нині ж очевидно, що до вересня жодних змін бути не може, — студенти складають сесію і йдуть на канікули, адміністрації ВНЗ приймають вступників і йдуть у відпустки. До цієї теми варто повертатися вже восени, але ...

      Але за літній період є можливість нарешті скасувати Указ Президента Л. Кучми «Про Всеукраїнську студентську раду» від 22.11.2001р. Цей указ було прийнято у рiк, коли про Україну заговорили як про державу, в якій існує небезпека встановлення авторитарного режиму. У рік, коли про себе заявив Громадський Комітет опору «За Правду !», що об'єднав різні студентські середовища, спраглі руху України в бік демократії та правової держави. Понад 200 студентів цього комітету були незаконно затримані та відбули адміністративні покарання за незгоду з політикою режиму. Були зафіксовані випадки політичного переслідування у ВНЗ. Саме тоді, на противагу реальній студентській активності, в адміністрації Президента «склепали» указ, який створив мертву і нежиттєздатну студентську раду. Такою вона себе показала протягом 2001-2005 років.

      Сьогодні, незважаючи на декларації Міністерства освіти і науки, в Україні відсутній орган, який міг би подати консолідовану позицію щодо проблем студентів перед вищими органами державної влади. Такий орган мав би бути створений на основі органів студентського самоврядування ВНЗ. Але слід пам'ятати, що цей орган має бути збудований так, щоб уникнути ситуації існування різних консультативних студентських органів при різних відомствах чи то за політичною, чи просто за відомчою ознакою. Ну і не менш важливим є те, що обрання членів обласних дорадчих органів та делегування ними представників до всеукраїнської організації має бути демократичним, відкритим і чесним стосовно всiх студентів всiх вузів, що мають студентське самоврядування. Це мусить відбуватися за чітко визначеними і єдиними правилам в умовах відкритості і поінформованості студентства про їхні права та можливості. Подібний орган повинен відображати інтереси студентства України напряму, без посередників.

      Міністр С.Ніколаєнко стверджує:

      — Ми розробили п'ять пріоритетних напрямків розвитку освіти й науки нинішнього року, що потребують серйозного реформування. Це — якість і доступність освіти, створення високодуховного виховного середовища, сприятливих умов роботи для вчених і вчителів, демократизація освіти і, нарешті, розвиток усього суспільства на базі нових знань.

      То чому ж, пане міністре, за умови демократизації освіти, як пріоритету, втрачене ціле півріччя? Відповідь на це запитання очевидна: Станіслав Ніколаєнко залишив кучмістів при владі. Вони й далі на посадах заступників, керівників департаментів тощо оточують міністра. Якщо міністр Ніколаєнко й далі на це не зважатиме, його «освітянське» оточення упевнено зведе на пси будь-які прогресивні намагання та ідеї. Бо й досі не видно, щоб міністр формував навколо себе команду з людей, що вже працюють в міністерстві десяток років, ні створення нової команди. Тому правий голова Всеукраїнської організації «Молодий рух», керівник проекту «Всеукраїнська мережа студентських громад» Тимур Нагалевський, запитуючи: «Як такі люди, як заступник міністра з вищої освіти М.Степко, директор департаменту вищої освіти Я. Болюбаш, що протягом останніх виборів мовчки споглядали за несамовитим тиском ректорів на студентство, сьогодні можуть говорити про демократизацію Вищої школи і її наближення до європейських стандартів ?»

      Міністр Станіслав Ніколаєнко й далі констатує невтішні факти.

      —  Гадаю, особливих проблем у нас у цьому плані не буде. Хоча деякі труднощі залишаються. Перша — це участь студентів у дослідницькій роботі. У нас 30-40% університетів навіть за звітами не ведуть наукові дослідження. Є проблема й у законодавчому полі. Нам потрібно поступово з чотирьох кваліфікаційних рівнів — молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст і магістр, переходити на два — бакалавр і магістр. Перший навчатиметься три-чотири роки, другий — п'ять років і матиме професійну або академічну спрямованість. (...) Демократизація освіти передусім передбачає участь у навчальному процесі громадськості. Такі зміни до законодавства вже підготовлені. У технікумах, ПТУ і вузах цю норму вже введено: директори та ректори щороку звітують перед громадськістю, а посада ректора і зовсім стала виборною. Зміни до Закону про вищу освіту передбачають, що не менше 10% студентів повинні входити до складу органів, які обирають керівника, і стільки ж — у Вчені ради, котрі вирішують поточні питання, — вважає міністр.

      Тут не зайве зауважити, що студентство і молодіжні організації пропонують норму представництва понад 20%, але й навіть ті 10%, про які говорить міністр, це наразі лише законопроект, який пліснявіє в парламенті вже кілька років.

      Студентсво чекало і чекає від Міністерства реальних змін, то ж  навряд чи варто його нині розчаровувати. В актив роботи С. Ніколаєнко може записати підписання 19 травня в Норвегії документів про приєднання України до Болонського процесу, який передбачає впровадження кредитно-модульної системи у навчальний процес. Але ті ж документи передбачають передусім розширення прав органів студентського самоврядування. І тут слід зауважити, що створювана нині при МОН рада студентського самоврядування за умов дії старого указу Президента та невизнання її іншими міністерствами (заява представників міністерства молоді на молодіжній конференції 13 травня) й справді може призвести лише до формальності — вступу в загальноєвропейське «Об'єднання національних студентських спілок» (ESIB). Це дозволить поруч із міністром брати участь у засіданні ще кільком представникам студентства (таке право, наприклад, має одна з опозиційних студентських організацій Білорусі), але не призведе до розширення і до підвищення інтенсивності роботи студентського самоврядування.

      Зміни повинні бути реальними, а не декларативними. Тому їх необхідно закріпити на рівні законодавства. Для цього вже кілька років у комітеті Верховної ради з науки і освіти лежать відповідні законопроекти, але «віз і нині там». До речі, парламентський профільний комітет досі очолює С.Ніколаєнко. Він, порушуючи закон, а заодно й позбавляючи себе можливості кивати на Верховну Раду, взяв на себе цілковиту відповідальність за стан справ у цій царині, яка потребує:

      — демократизації обрання органів студентського самоврядування;

      — обов'язковості реалізації рішень органів студентського самоврядування у межах відведеної компетенції;

      — законодавчого врегулювання компетенції студентського самоврядування;

      — надання статусу юридичної особи студентському самоврядуванню, вирішення питання їх фінансування;

      — підвищення участі студентства у роботі ВУЗу тощо.

      Саме це і випливає з декларації про розвиток студентського самоврядування, підписаної лідерами студентського самоврядування та молодіжних організацій за ініціативи «Молодого Руху», та не підписаної представниками міністерства...

Олександр СОЛОНТАЙ,

Фундація регіональних iніціатив.