Мирослава Которович.
Концепцію цього дійства можна було б означити відомим «Усі ми родом з дитинства». Якби не той очевидний факт, що дитинство кожен із нас мав своє, неповторне. Дитинство Мирослави Которович минуло у супроводі скрипки. Вона звучала соло і в оркестрі, на репетиціях і в престижних концерних залах, удома і в музичній школі... Якщо для театральних дітей частиною дитинства був запах лаштунків, то донька відомого скрипаля Богодара Которовича росла під звуки скрипки. І, напевне, вже тоді мріяла стали великою скрипалькою...
Про свої дитячі сподівання пані Которович згадала, готуючи власний мистецький проект «Намисто з дитячих мрій», на який усіх бажаючих запрошує 7 червня (Колонний зал Національної філармонії). Скрипалька планує трішки «відмотати» час і ніби співставити те, про що мріялось, з тим, що здійснилося.
У програмі «Намиста з дитячих мрій» — «Дитяча симфонія» Леопольда Моцарта, відомого педагога та скрипаля, батька Амадеуса Моцарта. В партитурі цього твору є спеціально передбачені місця для «соло» шумових дитячих іграшок, а задум деяких частин твору просто наочно імітує репетицію оркестрику маленьких музикантів-початківців. Під елегантною орудою першої скрипки Мирослави Которович прозвучить і гротескове «Вітальне рондо» класика XX сторіччя Альфреда Шнітке — такий собі інтер'єр барочного палацу оком спостерігача епохи урбанізації. Ритми сьогодення, лірику і навіть драйв симфонічних балад рок-груп 1970-х передасть Балада сучасного італійського композитора Джовані Солліма.
Разом із Мирославою Которович на сцену вийдуть скрипаль Вадим Борисов (концертмейстер Київського камерного оркестру та оркестру Національної філармонії) та відомий альтист, лауреат міжнародних конкурсів Олександра Лагоша, музиканти оркестру «Київські солісти». Проект «Намисто з дитячих мрій» матиме й інші мистецькі складові: глядачі зможуть познайомитися з новинками від дизайнера Вікторії Гресь (деталі костюмів музикантів) та побачити, яку концепцію музичного дійства запропонує цього разу режисер Василь Вовкун.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
