На першому місці Матіос, на другому — Турчинов

      Ви пам'ятаєте, як Руслана з Вакарчуком ледь не побилися, доводячи, чий диск платиновіший? У письменників таке не заведено, але ось днями в одному з кабінетів Комітету з Шевченківських премій, точніше в кабінеті Марії Матіос, господиня презентувала в міру широкому, але вміло дібраному журналістсько-літераторському колу хорошу книжкову новину: видавництво «Піраміда» надрукувало вже третє видання роману «Солодка Даруся». Загальний наклад трьох видань складає 10 000 книжок, що для роману не скандального, не розпіареного, тільки широко рецензованого, автор якого не належить до потужних видавничих кланів, а навпаки, має застережливе для пересічного електорату звання лауреата Шевченківської премії, майже сенсація. Обставила цей інформаційний привід Марія Матіос дуже символічно, і у своєму фірмовому гуцульському стилі — на її столі поруч зі свіжим виданням «Дарусі», на якому вже вказано і «Шевченківська премія-2005», і «Книжка року-2004», і витримки з рецензій, — лежала шапка-мазепинка і замашний батіг. Мазепинка символізувала те, що українська культура нині, як і донині, перебуває в підпіллі, а письменники час від часу вибираються з криївок і набігами виступають десь у перевірених місцях. «Боївка» із кількох українських письменників, серед яких були Марія Матіос і присутній на зустрічі Андрій Курков, якого, звичайно, 10-тисячним накладом за кордоном не здивуєш, але в Україні для нього це також досягнення, за два місяці об'їздила з презентаціями 6 українських міст, і, як каже Матіос, Схід і Захід у ставленні до української книжки солідарні. У всіх великих магазинах на 50 сантиметрах площі під загальною назвою УКРХУДЛІТ, скупчені, як телята, стоять книжки українських письменників — і не зрозуміло, чи це художня література, чи «худая». А батогом «десятитисячниця» Марія Матіос закликала бити нових і старих чиновників, які законсервували ці боївки, криївки і підпілля. На день міста, до прикладу,  Держкомітет з інформаційної політики надіслав до КМДА пропозицію влаштувати на Майдані незалежності продаж українських книжок, так КМДА відмовила. І це лише крапля в морі «далекоглядної» державної культурної політики. Ньюсмейкер Матіос запропонувала запросити до письменницького куреня і гуманітарного віце-прем'єра Миколу Томенка, адже він також видав книгу, значить — формально письменник. А якщо додати ще письменника-голову СБУ Олександра Турчинова, ще той курінь буде. За інформацією Марії Василівни, у київських книгарнях роман Турчинова «Иллюзия страха» посідає стабільне друге місце з продажу після лідера — «Солодкої Дарусі», цей факт Матіос прокоментувала у своїй манері: «У нас завжди так, що кожну українську Дарусю підпирає хтось у еполетах».

      Поки журналісти і письменники продовжували бити в набат у тостуваннях і частуваннях, я помітила на столі господині кабінету намальоване ручкою генеалогічне дерево з багатьма колінами Матіосів. То нарешті дослідження родоводу Марії Матіос набули графічних обрисів, а поруч, у «файлику» лежало шлюбне посвідчення Гафії Джуряк і Власія Матіоса, видане 1926 року румунською префектурою, з усіма водяними знаками, ступенями захисту і тому подібне. Про цю матеріальну пам'ятку її діда і бабці пані Марія писала в недавньому номері «УМ» у дорожних нотатках «Подорож із Києва на Буковину через Австрію, Румунію, Урал та Ізраїль». Тут-таки лежало роздруковане, але не сказане на урочистому вечорі слово шевченківського лауреата Марії Матіос. Словом, авторка «Солодкої Дарусі», як завжди, копає час у двох напрямках — у минуле і майбутнє, вона готова бити в набат, захищати українську книжку і навіть влаштовувати «правильні скандали» навколо своєї персони, аби тільки тексти вітчизняного виробника могли безпосередньо, без проблем і нудних пояснень, як це не складно, потрапляти до рук вітчизняного споживача, який, ми точно знаємо, спраглий читати про своє.

      І я там була, мед-пиво пила