Майстер відкритого серця

      «Я знав Україну, коли жив у Польщі, — згадує 52-річний буддистський чернець iз Франції Дзен Кайсен, який нещодавно вперше завітав до нашої країни. — І в Україні, і в Польщі тоді були комуністичні режими. Те, що залишилося в моїй пам'яті після цих тридцяти п'яти років — це українські пісні й українські поети. Українські пісні я завжди слухаю у Франції. Вони і є корінням великої культурної самобутності України».

      Ален Крісташек вісім років прислуговував у церкві в рідному містечку Нойон і відвідував учителів різних релігій. А потім зустрів японського учителя Тайсена Дешімару і згодом став майстром Кайсеном. «Я побачив у ньому вільну людину, повну співчуття, енергії, світла в очах, — розповідає про вчителя майстер Кайсен. — І сказав собі: «Я хочу стати такою людиною». Той учитель практикував учення Будди. Ален 15 років спостерігав за ним, практикуючи поруч. Учитель завжди наказував не займатися власне релігією: «Сідайте і забудьте про себе самого. І ви приймете серцем Всесвіт, приймете Бога у Його цілісності».

      — Пане Кайсен, чи є в буддизмі поняття звільнення, пошуку свободи?

      — Так, але за нашого життя. Від чого ми хочемо звільнитися? Від наших власних ілюзій, конфліктних емоцій, невігластва. Щоб викоренити страждання. Світ реальний, а наша манера спостерігати за світом не завжди реальна. Тому що наш мозок дуже складний. Він має власну історію і спостерігає за світом на свій розсуд. Ось чому кожна людина має свій погляд на світ. Ми маємо не єдину реальність, а багато різних реальностей. Тому є багато ілюзій. Ми створили численні категорії. Ми кажемо: «Це добре, а це погано. Ось це прекрасно, а це жахливо. Я люблю цю людину і не люблю іншу. Я люблю життя, я не люблю смерть». Але в буддизмі кажуть: «Навіть якщо тобі подобається квітка, вона зав'яне. І навіть якщо зрубати дерево, воно все одно відросте». Важливо навчитися не мати цих суперечностей і дивитися прямо в серце будь-якої істоти, наділеної почуттям. Таким чином ми можемо звільнитися від наших прив'язаностей — до «моєї» історії, «моєї» правди, від всіляких «моїх» ідеологій. І тоді ми побачили б світ таким, яким він є. Весна і осінь. Річка і трава. Ми бачимо світ серцем, а не розумом. Звичайно, не тим серцем, яке б'ється у наших грудях, а тим, яке означає нашу справжню натуру, яке бачить напряму реальність такою, якою вона є. Ще раз зазначу, що відкрите серце Всесвіту знаходиться в нас. Це наша чиста, Божественна, первісна природа. І ми можемо бачити світ чистими очима. Таким чином стаємо справді вільними. Крім того, якщо ми практикуємо увагу, то можемо спостерігати, як народжуються наші суперечливі стани свідомості, і залишати їх проходити повз нас. Таким чином, увага знищує ілюзії. І увага є самою суттю любові.

      — З чого можна починати розвивати увагу?

      — Це саме те, чого навчав Будда через цю позицію (сідає в позу Будди — Авт.). Він казав, що треба сісти спокійно, пов'язати свою увагу з диханням, яке приходить і відходить. Бути уважним до вдиху і залишити дихання вільним. І ми бачимо тоді, як помирає вдих і уважно спостерігаємо, як спускається видих. Коли він приходить вниз, то завмирає і народжується вдих. Якщо ми зосереджуємося на цьому все більш уважно, то входимо до тонкого духу і самі стаємо більш тонкими. Тоді думки завмирають і повертаються до свого джерела. Як хвилі повертаються до океану.

      — Чим є дихання для людини, якщо порівнювати її з природою, зі Всесвітом?

      — Дихання і пов'язана з ним увага з'єднують нас зі справжньою натурою світу. Подих — це рушійна сила всього Всесвіту. З кожним подихом я вдихаю весь Всесвіт і з кожним видихом я видихаю увесь Всесвіт. Чому? Тому що я, окремий, не існую, я і є Всесвіт. І ви також. Потрібно припинити вірити в те, що є індивідууми. Як краплина на поверхні океану не існує сама, а є весь океан, так і ми — це є Всесвіт. Але коли ми починаємо вважати, що існуємо і що інші теж існують, ми починаємо створювати ілюзії. «Ви та я... У вас ваша правда, у мене моя». Починаються суперечки. Таким чином народжуються і міжрелігійні конфлікти. Кожен має свого бога та свою правду. Але є тільки один Всесвіт і тільки один Бог.

      — Чи буддизм — це відречення від світу?

      — Зовсім ні. Навіть ілюзії не заважають нам. Просто ми не звертаємо на них уваги. Наприклад, небо прозоре і нескінченне. Воно ясне. Але іноді бувають хмари. Природа людини ясна. Але бувають думки, які приходять. Якщо ми схоплюємо думку — гнів, емоцію, то перетворюємося на неї. Але якщо ми залишаємо її пройти, як хмару на небі, наша природа залишається чистою і доброю. А в чистоті немає нічого, що ми мали б відкидати. Ні правди, ні ілюзій. У буддизмі не критикують ілюзії людей. Іноді ілюзії штовхають нас на пошуки правди. Страждання змушують нас замислитися над непостійністю світу. Наші помилки ведуть нас до того, щоб ми більше їх не повторювали. Таким чином, це не зречення від світу, це прийняття всіх і всього, без того, щоб боротися проти чогось.

      Але ми трансформуємо щось, що може бути поганим для інших, у добре. Тому що для інших це важливо. Ми зосереджуємо увагу. Наприклад, ви ідете по дорозі і думаєте про щось високе. Про Бога. І ви не бачите, що ступаєте по маленьких мурахах. Ось тут ви в полонi ілюзій. Незважаючи на те, що ви думаєте про Бога. Але якщо ви уважні, ви не розчавите мурах, ви залишите їм життя. Тоді ви будете людиною, найбільш піднесеною. Бо ви врятували якесь життя. А всьому початок — увага. Слід бути уважним до іншого, перейматися, що він думає, від чого страждає. А не бути зосередженим на самому собі.

      — Це справді дуже важливо у повсякденному житті кожного з нас. Адже часто трапляється, що люди, навіть цілі держави, зосередившись на собі, неуважно товчуться по слабких, які поруч. Чим, на вашу думку, є для світу тоталітарні системи управління суспільством? Як у них виживати і чи слід з ними боротися?

      — Я думаю, що треба залишати суспільство еволюціонувати у доброму напрямку. Гадаю, що світ іде в правильному напрямку. Все менше і менше війн, все менше насильства. Світ поклав мільйони літ, але зараз, за якихось 50 років, ми прийшли до діалогу. Звичайно, тоталітаризм ніколи не був хорошою річчю, ні матеріальний, ні духовний. Власне я проти духовного тоталітаризму. Я вважаю, що потрібно дати кожній істоті йти своїм шляхом.

      Я завжди кажу людям: «Ви не вирішите проблему свого існування за допомогою мислення». Тому що мислення обмежене, непостійне, воно залежить від історії, від способу міркування, навіть від географічного розташування. Від школи, від батьків, друзів, від інформації. Ми маємо звернутися до джерела. Коли ми перебуваємо в немисленні, з'являється справжнє мислення. Якщо ми звільнимо наш мозок, то зможемо прийняти нове мислення. Але якщо ми постійно залишаємо думки в нашій пам'яті, то боїмося новизни. З кожним кроком потрібно бути новим, неупередженим. Можна бути щасливим скрізь. І ми тоді не матимемо потреби в тому, аби щось загарбати. Адже люди стають тоталітарними, коли наповнені самі собою.

      — Кілька років тому в своєму монастирі у Франції ви створили студію звукозапису, у якій з'явилося понад десяток платівок, де настанови Дзен поєднані з музикою. Загалом, чим є музика для духовного розвитку?

      — Музика — це щось чудове, вона заспокоює дух, створює добрий ритм биття серця, добру вібрацію у серці. Для навчальних дисків я вибрав музику переважно з країн Східної Європи. Ми записали 17 дисків, і там є музика з України: українськi спiваки  і фольклор iз гір і долин. Це дуже добрі пісні, які йдуть від серця.

      — У багатьох релігіях є заповіді, переважно їх десять. А скільки настанов у буддизмі?

      — Заповідей, як і у християн, десять. Але вони трохи інакше трактуються. Скажімо, не красти — це не просто не цупити щось у когось — це не відбирати дух іншої людини. Коли кажуть: «Не убий», то це стосується всіх істот, наділених почуттям, навіть комах, бо всі живі створіння мають право на життя. Не вбивати — це навіть не мати думки про це. Скільки є людей, які залюбки убили б, але не роблять цього, тому що бояться міліції. Але подумки вони вже вбили когось. І ця мисленна дія продовжує існувати в пам'яті. Це насіння, яке одного дня проросте. Потрібно приділяти велику увагу своїм думкам, зосередитися на тому, що є тонкого у десяти заповідях.

      Що стосується алкоголю, то не заборонено його вживати — не дозволяється продавати. Не заперечується куріння цигарки, але забороняється отруювати нею інших. Наголошується, щоб не вбивати тварин, але якщо хтось запропонує мені м'ясну страву, я можу її прийняти. Тому що людина, яка мені її запропонувала — жива, а м'ясо — мертве. Я в першу чергу приймаю правду живого. Не слід перетворюватися на тоталітарних, слідуючи заповідям. А коли ви проникаєте в глибокий дух Бога, ви більше не робите помилок і 10 заповідей для вас більше не є важливими. Бог робить Свою справу через нас. Що таке Бог? Це добра природа, якою вона є. І в цій природі всі істоти — це ця природа. І зробити зло кому-небудь — це те саме, якби ми робили зло самим собі.