Арчіл помер, хай живе Остап!

      В останній день весни, 31 травня, в московській лікарні помер найвідоміший Остап Бендер усіх часів і народів Арчіл Гоміашвілі. В останні роки актор дуже хворів, як повідомляє Газета.ру, минулого року лікарі діагностували в народного артиста Грузії рак легенів і під час операції в США йому видалили близько 40 лімфовузлів.

      Йому було 79 років і 34 з них він прожив під зіркою Остапа Бендера. Втім його власна біографія теж була бурхлива  — в 17 років, провчившись 2  курси в Тбіліському художньому технікумі, Арчіл зв'язався зі шпаною і на 4 роки «загримів» у тюрму. Після того його заарештовували ще 4 рази, причому по одній справі він проходив разом із найавторитетнішим злодієм у законі Грузії Джабою  Іоселіані. Потім темпераментний і артистичний грузин захопився театром, мрія про сцену привела його в школу-студію МХАТ, але через скандал і бійку він знову ледь не загримів за «колючку» і мусив спішно залишати Москву. На батьківщині в Арчіла Гоміашвілі все складалося нормально — його прийняли в трупу академічного театру імені Марджанішвілі, а в 1958 році, пишуть біографи, він поїхав у Поті й працював спочатку в театрі імені Еріставі, а потім у російському театрі імені Грибоєдова. Слава сама знайшла актора після виходу на екрани фільму Леоніда Гайдая «12 стільців», де 44-річний Арчіл Михайлович зіграв 28-річного Остапа Ібрагімовича. «На відміну від сучасних бізнесменів з великої дороги, Бендер — художник, творча особистість. Він точно не негідник. Остап — людина рідкісної широти душі, гравець, віртуоз, життєлюб. За його привабливість йому можна все пробачити», — сказав в одному інтерв'ю  Арчіл Гоміашвілі. Після картини і слави актор переїхав у Москву, грав у столичних театрах, і хоча зіграв близько 80 ролей, зокрема в кіно — «Особисто відомий», «Надзвичайне доручення», «Пробачте, вас очікує смерть», «26 бакинських комісарів», «Міміно», «Любов моя, печаль моя», «Золоте руно», «Мідний ангел»  та інші, він любив казати такі слова: «Судячи з усього, я назавжди залишусь юнаком у зеленому костюмі в талію і штиблетах апельсинового кольору». На початку 90-х Остап продовжував годувати свого «господаря» — Арчіл Гоміашвілі став президентом акціонерного товариства «Сіті-бізнес», а в 1992 відкрив клуб «Золотий Остап». Дванадцять років поспіль це був один із найпрестижніших закладів Москви, а ресторан клубу в 1996 і 1997 роках був визнаний кращим у Європі, потім акторська братія, художня тусовка втратила інтерес до закладу.

      «Між мною і Остапом багато спільного. Я — артист, і мені потрібен глядач. Остап теж артист, і йому теж потрібна аудиторія. Немає аудиторії — і мене нічого не цікавить: ні стільці, ні гроші», — казав Арчіл Гоміашвілі. Мабуть, смерті теж не вдасться потьмарити образ Остапа Бендера зразка 1971 року...