«Касарпани».
Тибет уже не такий далекий і загадковий: у Музеї мистецтв імені Ханенків відкрилася виставка «Буддійський живопис танка — жива традиція». Усі секрети, звісно, Тибетський буддизм для її відвідувачів не відкриє, але багато чого цікавого вони дізнаються обов'язково. Наприклад, що танка — це особливе релігійне мистецтво буддизму, повністю канонічне, засноване на відшліфованому століттями духовному вченні тибетців. Як правило, на танка зображають Будду, використовують сюжети з життя святих і великих учителів.
Техніка цього живопису складна і трудомiстка, процес може розтягнутися на місяці, а то й роки. Для основи використовують бавовняну або ж лляну тканину, а іноді малюнок лягає на шовк. Фарби також не звичайні — танка пишуть змеленими в порошок дорогоцінними та напівдорогоцінними мінералами та металами. А ще — рослинними речовинами, які змішують iз тваринним клеєм та жовчю. Завершальною фазою танка є розпис сусальним золотом, яке для розпису очей Будди привозять аж з Індії. А після того як готову ікону обрамляють парчею, її освячує сам Далай-Лама.
Автор представленої експозиції — художник Микола Дудко, який для відкриття виставки у Києві приїхав аж iз Бурятії. «Дванадцять, тринадцять, чотирнадцять годин малюючи, — каже пан Микола, — я отримую велику насолоду від спокою і безтурботності, що мені дарує це мистецтво. Воно за межами творчого неврозу, який може бути у художника пов'язаний із натхненням чи відсутністю натхнення. Це, як я визначаю для себе , стан постійного натхнення».
Техніку танка масовою і популярною серед митців не назвеш, швидше, доводиться говорити про виняток, складовими якого є цілеспрямованість і наполегливість. Микола Дудко, наприклад, після закінчення Київського художнього інституту вже понад 20 років вивчає буддійський живопис, філософію цієї релігії тощо. Він неодноразово бував у Монголії, Непалі, Індії, навчався і стажувався у всесвітньо відомому центрі тибетської культури — Бібліотеці тибетських рукописів та архівів, у резиденції Далай-Лами у Північній Індії, де спілкувався з тамтешніми майстрами танка.
Цієї техніки, за словами пана Миколи, неможливо просто навчитися — її потрібно осмислити, пропустити через душу і серце. За нову роботу можна братися лише після тривалого посту, адже зовнішній малюнок «фонить» внутрішнім змістом, традиціями і канонами, які зберігаються віками.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
