Купіть дитинку. Дешево...

      Використання дітей як товару є прибутковою галуззю міжнародної торгівлі. За даними ООН, за рівнем прибутків (від 8 до 12 мільярдів доларів США щорічно) цей злочинний бізнес перебуває на третьому місці після торгівлі наркотиками і зброєю. За підрахунками фахівців, по всьому світу щороку продають 1,3 мільйона дітей. На жаль, Україна у цій справі бере активну участь: щорічно близько восьми тисяч українських дітей потрапляють до брудних рук збоченців, сутенерів, торговців органами (остання справа, до речі, особливо вигідна: так, пересадка нирки на «чорному ринку» коштує 50 тисяч доларів, частини печінки — 236 тисяч, частини підшлункової залози — 70 тисяч, кісткового мозку — 620 тисяч, легені — 210 тисяч, роговиці ока — 5 тисяч доларів США).

      За даними Міністерства внутрішніх справ, із початку 2005 року порушено 8 кримінальних справ за статтею 155 ККУ (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості), зареєстровано 38 випадків примушування до заняття проституцією. Буденними стають випадки виявлення правоохоронними органами фото- та відеозразків дитячої порнографії. Тільки в українському секторі інтернету, за оцінками експертів, у вільному доступі перебувають 12 мільйонів таких матеріалів. І, між іншим, акторами у таких забавках для дорослих стають діти віком від 4 років!

      Не буде новиною те, що жертвами таких злочинів стають безпритульні, діти-сироти (а їх на сьогодні в Україні понад 100 тисяч), діти з неповних, багатодітних, кризових сімей. Дедалі збільшується кількість дітей із сільської місцевості. Сьогодення породило ще один тип бездоглядних дітей — це діти, батьки яких виїхали на заробітки. У західних регіонах нашої держави (на Львівщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині) це явище має масовий характер, кажуть фахівці. Окрему категорію становлять діти-сироти, що їх усиновлюють іноземці. Про долю майже третини  з них немає жодної інформації.

      Проблема розкриття справ такого характеру ускладнюється через те, що часто-густо жертви і не підозрюють, що стали жертвами, бо погоджуються на пропозицію «отримати цукерку чи шоколадку» добровільно, а дехто цілком свідомо — за гроші. Жахливо, проте у дітей, котрі живуть на вулиці й змушені у такий спосіб заробляти на життя, ні ранній секс, ні секс за гроші страху й побоювання не викликають. Окрім того, часто самі батьки стають сутенерами. «За таких обставин вкрай важко розробляти доказову базу, а отже, і карати винних, — каже Михайло Цимбалюк, начальник Управління кримінальної міліції у справах неповнолітніх. — Проблема важка, але її потрібно вирішувати, адже від цього фактично залежить майбутнє нашого народу й країни».

      Діяльність державних органів, благодійних фондів та неурядових  громадських організацій нарешті починає активізуватися. Уже в цьому році була розроблена спільна програма Міністерства України у справах молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ та міжнародного правозахисного центру «Ла Страда — Україна» «Розвиток Національної системи допомоги дітям, якi потерпіли від торгівлі людьми та сексуальної експлуатації». Програма передбачає розробку системи допомоги потерпілим дітям, організацію запобіжних заходів, проведення профілактичної роботи з учнями, організацію роботи «гарячої лінії». «Серед основних ініціатив міністерства, — розповідає головний спеціаліст із питань молоді Вікторія Яловська, — робота з неблагополучними сім’ями, реорганізація системи опіки і піклування, створення «дитячих містечок» для дітей-сиріт».

Ірина ХРОНЮК.