На сторінки шкільних підручників «проситься» багато знакової інформації, відомої поки «вузькому колу». Взяти хоча б діяльність Української Гельсінкської групи, створеної 1976 року з ініціативи письменника і філософа Миколи Руденка, письменника-фантаста Олеся Бердника, генерала Петра Григоренка, Оксани Мешко, юриста Левка Лук'яненка. Попереду були арешти, концтабори і тюрми. За словами правозахисника Василя Овсієнка, 39 членів Української Гельсінкської групи на своєму «страсному рахунку» мають понад 550 невільничих літ.
Філософ Василь Лісовий за свою просвітницьку і правозахисну роботу відбув 11 років концтабору. На його думку, незалежність для українських дисидентів була «засобом захисту нашого самобутнього світу, досвіду, який єднає мертвих, живих і ненароджених». Без сумніву, дорога до волі була б неможливою без жертовності родин, дружин. Так сталося, зокрема, з Василем Лісовим. Без підтримки дружини йому було б дуже важко пройти те пекельне коло і повернутися до життя. Його дружина Віра перебула з ним заслання, пережила переслідування. Вважає, що вистояла завдяки міцному моральному підмурівку, закладеному в дитинстві.