Чим далі в хащі життя, тим частіше приходить думка, що, напевне-таки, часи завжди однакові — і Рубенсу, і Пояркову треба так само думати, як прогодувати сім'ю, і позери, і поети повсякчас порівнюються і змагаються між собою, і той, хто вмів себе краще подати у XVIII сторіччі, був на коні так само, як у XXI. Проте, порівнюючи зовсім невеликі проміжки часу, все ж здається, що«какби» поетів і «какби» письменників (за визначенням професора Володимира Моренця), взагалі «какби» культури останнім часом стало значно більше, ніж поетів, письменників і культури, і у видимих культурних завалах розкопати Митця не менш складно, ніж знайти діамант у купі сміття. Втім не помітити поета Павла Вольвача теж складно, бо якщо бувають явища неоднозначні, то він — однозначне, він абсолютний поет.