З усіх керманичів Луганщини останніх часів (включно з секретарями тутешніх обкомів КПУ) Данилов — фігура найбільш, скажемо так, неоднозначна. Він не є вихідцем із комуністичної номенклатури (як сказали б давні римляни, homo novus), однак був помічений у дружбі з нині покійним «першим» ще хрущовської доби Володимиром Шевченком. Теж фігурою суперечливою. У залежності від поглядів співрозмовника Шевченка в Луганську вам назвуть першим будівничим (і покажуть вокзали, театр, цирк) або першим кримінальним авторитетом краю. Що ж до Данилова, то однозначно можна стверджувати, що він обожнює пресу. Домовитися з ним про зустріч не є жодною проблемою, але вицідити з нього інформацію на такій зустрічі практично неможливо. Якщо в даному інтерв'ю не вистачає більш значущих питань, то це означає тільки те, що ті питання кореспондент «УМ» голові обласної держадміністрації — представникові партії «Яблуко» — вже ставив. У тому числі й у вигляді офіційного запиту. Але за місяць отримав туфту найвищої проби. Новий «губернатор» уміє сховати інформацію за бурхливим потоком слів. Отже, головне, що вдалося показати в цьому інтерв'ю, — так це оту саму даниловську неоднозначність.