Рік тому, 26 травня 2004 року, помер великий український поет Микола Вінграновський. Згадаємо його віршем
Миколі ВІНГРАНОВСЬКОМУ,
незникомому
День стоїть до небес. А канапа пуста.
Ви вдихнулись в раптовості світу.
У тремтіння листа, в білостінні міста,
Що під вечір оранжево світять.
Ще відходить мені від «нема», як від сну,
І кімната провітриться від тютюну,
А здіймають вже видива вії...
Десь, як вигин ріки, слова «м'ята» і «сіль»,
Чомусь дотик щоки, чомусь срібна таріль,
І червоне вино пружношиє...
Ви такий мені є — над плачі і платки —
Фіолетово-флейтова музика.
З позаземних рівнин золоті завитки,
І у хмар ваших губи усміхнені.
От і все. У своє знов мій мріється шлях.
Повз вечірнє розвітрене дерево...
За горби, за міста в золотавих джмелях...
Синьо світиться вами душа по краях
І веде все, й витає попереду...
Павло ВОЛЬВАЧ.