Брати Клички вдарили не сильно. (Фото Володимира СТАДНИКА.)
Думки про успішне проведення конкурсу офіційним коментарем на прес-конференції Європейської мовної спілки підтвердив виконавчий директор «Євробачення» Сванте Стокселіус. «Все було чудово: звук, камера, телеголосування. Я даю вам стовідсоткову гарантію, що все відбувалося чесно і прозоро», — зазначив він. За його словами, три країни, які голосували в півфіналі, не набрали потрібну кількість голосів для їхнього повноцінного зарахування, тобто в Андоррі, Молдові та Албанії проголосувало мало глядачів (рамки квотування потрібної кількості голосів Європейська мовна спілка не розголошує). Тому долю півфіналістів за ці країни вирішувало завчасно створене журі. Журі створюють у кожній країні, воно складається з незаангажованих професіоналів та вирішує долю півфіналістів також тоді, коли стався збій у системі чи були проблеми iз супутниковим зв'язком. Цього року були також проведені зміни під час оголошення результатів: спочатку оголошували свої рейтинги телеголосування країни, які не ввійшли до фіналу, а не за алфавітним порядком, як це було минулого року. Відтак свої бали передусім оголосила Австрія, яка співала у півфіналі першою, а останні очки зарахували від Франції, яка у фіналі співала останньою. Що ж до оприлюднення результатів півфінального голосування, то їх тримали в таємниці до закінчення фіналу, щоб це не вплинуло на кінцеві результати. Як стало відомо «УМ», перше місце у півфіналі посiла Румунія.
Відтепер на конкурсі не буде комерційної паузи під час десятихвилинного голосування — у суботу її заповнили виступом Анатолія Залевського та Руслани. І оголошувати початок та закінчення голосування відтепер запрошуватимуть відомих людей — цього року були брати Клички: «Постійно виникає проблема, хто саме битиме в гонг, тому ми вирішили якось окреслити коло людей, які могли б це робити. Щоправда, хоч би Клички вдарили не надто сильно...» — бідкався Сванте Стокселіус перед фіналом. Також стали відомі точні дати проведення Афінського «Євробачення» — 18 травня 2006 року — півфінал, який триватиме 2 години 15 хвилин та 20-го — фінал, аж 3 години 20 хвилин.
На думку Сванте Стокселіуса, цьогорічний «Євроклуб», де відбувалися всі вечірки та презентації учасників, був вибраний дуже вдало, він розташувався в «Арені», в центрі міста, поблизу офіційного місця проведення конкурсу. Що ж до пікетів від української опозиції, то виконавчий директор «Євробачення» відмовився коментувати ситуацію. На його думку, про це треба запитати у 2000 акредитованих журналістів, адже Європейська мовна спілка не відповідає на такі запитання, бо не є політичною організацією.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
