Думки про успішне проведення конкурсу офіційним коментарем на прес-конференції Європейської мовної спілки підтвердив виконавчий директор «Євробачення» Сванте Стокселіус. «Все було чудово: звук, камера, телеголосування. Я даю вам стовідсоткову гарантію, що все відбувалося чесно і прозоро», — зазначив він.

Сталося! Пронесло! Ми зробили це! Слава Україні! Такі «воплі», але не Відoплясова, а радості крутилися в голові, поки красиві дівчата, приємні жінки і стримані чоловіки з Європи зачитували бали, якими європейські країни обмінювалися із сусідами. Ви тільки вдумайтеся, в Україні пройшов 50-й, ювілейний конкурс «Євробачення», всього через півроку після спустошливих для бюджету президентських виборів, у важкий час посівних і бензинової кризи, в ситуації, коли в оргкомітеті скільки українців, стільки й гетьманів, без досвіду будь-яких міжнародних шоу. Це наша найбільша перемога, і дай Бог гурту «Гринджоли» з їхнім 19-м місцем щастя, здоров'я і успіхів у творчості.

Серед найважливіших стратегічних напрямків «Євробачення» організатори називають роботу з пресою. Саме 2000 акредитованих на конкурсі представникiв ЗМІ формуватимуть громадську думку у всіх європейських країнах, Тому великим прес-центром, чудовою конференц-залою та подіями оргкомітет представників мас-медіа забезпечив. Усі без винятку журналісти говорили про хорошу організацію, потужні комп'ютери та цікаві нововведення для преси.

Після завершення «Євробачення-2005» віце-прем'єр-міністр із гуманітарних питань Микола Томенко, який був співголовою оргкомітету з підготовки та проведення пісенного конкурсу, зазначив: «Наша команда отримала від попередньої влади таке господарство, що ми стояли перед загрозою перенесення «Євробачення-2005» з України до іншої держави. Тому головне завдання, яке поставив Президент України перед нами, — не допустити зриву конкурсу і провести його на належному рівні. І сьогодні я з упевненістю можу сказати, що наша команда зробила найкраще «Євробачення» за всю 50-річну історію конкурсу».

Правоохоронні органи не залишили непоміченою спробу екзальтованих прихильників Партії регіонів та СДПУ(о) штурмувати «Євробачення» в день його півфіналу.

Читачі «УМ» уже знають про враження від генеральних репетицій «Євробачення» та як виглядає закулісний півфінал, тому репортаж із вирішального концерту пісенного конкурсу ми вирішили писати безпосередньо із зали. Отож я тримаю квиток за тисячу п'ятсот гривень, сьомий сектор, перший ряд. Скоро все почнеться...
А поки ще не десята вечора, я не втримуюся від спокуси і таки пробираюся в backstage (як це тут називається, втім я б воліла — за лаштунки). У вечір фіналу це ще проблемніше, ніж минулого разу: тоді я пройшла з Філею, а сьогодні — з Жаном Полем Готьє. Це — почесний гість конкурсу, щоправда, на нього ніхто не кидається: одна скромна камера та двоє фотографів. Поруч українська молодь, обвішана символікою спонсора «Євробачення», «Київстару», грається із цуценям. За їхніми словами, це такий собі символ конкурсу, який живе на території Палацу спорту. В цей момент Жан Поль Готьє крутить головою і привітно усміхається в нікуди. Він ще не знає, за кого голосуватиме, але точно не за Францію, Грецію та Україну.
У самих гримерках безлад — сьогодні відповідальний день: розслабляються, як завжди, норвежці, горлаючи під гітару «Камон, камон!». Саме виходить з «кімнатки» Наталя Подольська, її хапає за руку Роман Калин з традиційними привітаннями та побажаннями. Головний «Гринджол», мабуть, не знає, що після репетиції Подольська заявила українським журналістам, що вона не чула нашої конкурсної пісні... Представник преси, який стоїть поруч, напівжартома говорить Калину, що він так і не дочекався на мінімальну співпрацю від Росії та України на «Євробаченні», на яку сподівався.

Пісенний конкурс Європейської мовної спілки в рік свого 50-річного ювілею ще раз засвідчив: чинниками успішного виступу в ньому в наш час є не лише: а) якість власне співу; б) «промоушн» виконавця та його композиції, а й в) кон'юнктура голосування сусідніх та дружніх країн. Причому у випадку приблизної рівності конкурсантів за першими двома умовами, додаткові й вирішальні бали набираються саме за географічним принципом. Тут, як це не банально, в дію вступають політичні стереотипи й геополітика.