Чоловік, жінка і наручники в ліжку
Ніч. З-під бруднуватої казенної штори до лікарняної палати пробивається скупе місячне сяйво. Промінчик нічного світла вихоплює з темряви змарнілі від неспання й пережитих пристрастей обличчя чоловіка й жінки, які лежать під картатою інвентарною ковдрою, тісно притулившись одне до одного. У напруженій тиші чути приглушене биття їхніх сердець (в аритмічний перестук одного з них час від часу вриваються якісь постінфарктні шуми). Жінка тремтить. Очікування стає нестерпним. Аж ось воно: гуп! гуп! гуп! Від голих стін шпитального коридору відлунює пронизливо-фатальне гупотіння п'ятнадцяти пар «омонівських» чобіт...