Прийшов мій час!

      Подібно до заступника редактора «УМ» Олени Зварич, яку безперестанно запитують, в яких же родинних зв'язках вона з міністром юстиції, або секретаря редакції Наталки Ющенко, до якої саме гілки крислатого родинного дерева Презедента належить вона, час від часу я відповідаю на запитання про своє прізвище. «А ви не сестра Лесі Горової?» — питають мене прес-аташе при акредитації. «Ви зі Львова? А у вас нетипове західноукраїнське прізвище!» — говорять мені викладачі на екзаменах. Отож друге, про що ми поговорили з Лесею Горовою, коли вона завітала в редакцію «УМ», було дослідження нашого генофонду — знайшли аж на Сумщині. А перше — це вихід її альбому «Я  патріот» цього тижня, спеціально до «Євробачення».

      Чотири місяці — це той період, який знадобився Лесі для упорядкування написаних під час помаранчевої революції, і не тільки тоді, пісень у повноцінну платівку. Надихнула неповторна енергетика Майдану. Так, як Майдан час від часу надихала її пісня «Я  патріот». В альбом, який і назвали по цій заголовній пісні, ввійшли 12 пісень: три треки перекладені англійською. За це співачка дякує своєму другові з Великобританії Степанові Пасічнику, він грав у відомій у Британії групі «Юкрейніанз», а зараз працює із «Зе юкс». Загалом же всі пісні написала сама Леся, заранжував їх Юрій Товстоган, а спродюсував Олексій Цебро.

      «Коли я працювала над диском, я думала передусім про дві речі: по-перше, це високий професійний рівень у всьому — вибір таких пісень, які б пробивали серце, якість запису та хороші аранжування. По-друге, це психологічний вплив на людей. У хорошому значенні цього слова: всі пісні, які ввійшли до цього альбому, написані миттєво — такі речі я дуже люблю, бо емоційна концентрованість при такій спонтанності дуже велика, — розповiдає одна Горова iншiй. — Жодну з цих пісень я не написала біля інструменту, а в транспорті, на кухні... Через деякий час вони навіть допомагали мені вирішити якісь життєві проблеми чи змінитися. От, наприклад, пісня «Не бійся» справді допомагала мені повсякдень долати труднощі, а «Я патріот» переконувала, що мені є за що боротися. Тоді я подумала, що, може, ці пісні комусь теж допоможуть щось змінити в житті на краще. Адже якими б люди не були — здоровими, заможними, розумними — у всіх є свої проблеми. Іноді людину треба просто правильно скерувати, дати підказку, а що може зробити це краще, ніж гарне слово?»

      Щоправда, є ще одна заповітна мрія — пропаганда якісного україномовного продукту: «Трошки потиснути вбік цю російську попсу, яка була, є і буде. І нехай вона буде, але не в такій кількості. Дайте українській пісні трошки зеленого світла, дорогі продюсери FM-станцій! І ви побачите, що вона може конкурувати, і вона буде це робити!».

      Що ж до музичного напряму альбому, то за умови розмитості стильових меж сучаної музики це, найімовірніше, арт-рок. А на фото з обкладинки Леся стоїть, стиснувши кулак: «Це фото я вибрала випадково, і тільки потім побачила, як я на ньому зоображена. Стиснутий кулак — це така собі акумуляція сили...» Після народження донечки Лідусі, яка чемно сидить на кріслі у відділі новин «УМ», у свої три рочки вже складає перші рими, навіть опубліковані в дитячому журналі «Соняшник», і подекуди допомагає мамі своїми порадами на заразок «Мамо, ти неправильно співаєш!», Леся Горова взяла вимушену паузу в творчості. Ті роки були виконанням Емського указу в українській музиці — не крутили, не платили, не сприймали: «Найкраще, що можна було зробити в той період, — вичекати. Так я і зробила, почавши займатися педагогічною роботою. Тоді, щоб вижити, люди йшли в нічні клуби чи співали на весіллях. Але зараз я відчуваю — прийшов мій час!»

      А презентуватимуть диск не лише в Україні, а й за кордоном. Минулого літа Леся Горова з дитячим колективом «Світанок» їздила на фестиваль у британське місто Анник. Спеціально для цієї події вона написала композицію, яка стала урочистою піснею міста, її грає муніципальний оркестр. «Таким чином ми вибороли право брати участь у цьому фестивалі кожного року. І цей диск теж туди повеземо».