Для когось свято — гучні салюти й феєрверки, для когось — тиша самозаглиблень і раптових прозрінь. Комусь насолодою буде танок на чужих кістках, комусь — духовне збагачення через відкриття нового: нових імен, нових творів...
П'ятнадцятий фестиваль Київської організації Національної спілки композиторів України «Музичні прем'єри сезону», безперечно, вдалий. Потужний. Різнобарвний. Концептуальний. І така потужність навіть закоренілому скептикові не видасться громіздкою, а різноманітність — строкатою. А концепція — вона якраз і витікає з двох попередніх складових. З потужності й різноманітності; зі сполучення уже відомого, апробованого і по-новому осмисленого з новоствореним, свіжим, прочитаним буквально a prima vista...

Подібно до заступника редактора «УМ» Олени Зварич, яку безперестанно запитують, в яких же родинних зв'язках вона з міністром юстиції, або секретаря редакції Наталки Ющенко, до якої саме гілки крислатого родинного дерева Презедента належить вона, час від часу я відповідаю на запитання про своє прізвище. «А ви не сестра Лесі Горової?» — питають мене прес-аташе при акредитації. «Ви зі Львова? А у вас нетипове західноукраїнське прізвище!» — говорять мені викладачі на екзаменах. Отож друге, про що ми поговорили з Лесею Горовою, коли вона завітала в редакцію «УМ», було дослідження нашого генофонду — знайшли аж на Сумщині. А перше — це вихід її альбому «Я патріот» цього тижня, спеціально до «Євробачення».

Чесно кажучи, дуже мало вірилося в те, що обтягнутий зеленою сіткою Палац спорту може так ефектно виглядати на екрані. Але підсвітка свою справу зробила — ті, хто сиділи перед екранами, і не здогадувалися, що в житті приміщення головної сцени «Євробачення» нудне до оскомини. А от уже сцена, як зазначають усі, хто її бачив «живцем», виглядала в «телеку» розкішною цілком заслужено. Усі ті тонни обладання, які начепили над нею, працювали на «картинку» по повній: сцена та учасники на ній крутилися, оберталися, миготіли, світилися — оку було приємно.