Чи збирається новий голова облдержадміністрації Олексій Данилов підім’яти інформаційний простір під себе — питання спірне, однак ліквідацію ЛОТу ніяк не можна назвати монополізацією. Тому що він (простір) давно вже захоплений попередньою владною командою і ці люди до сьогодні продовжують щільно його контролювати. Зокрема, «Луганська обласна телерадіокомпанія» останні місяці надавала ефірного часу полум'яній революціонерці (чи тепер уже слід додавати до її титулу префікс «контр-»?) Наталі Вітренко разів у п’ятнадцять більше, ніж Данилову. А ще ж у студії ЛОТу по кілька разів «світилися» Шуфрич, Пустовойтенко, Дзонь, інші чільні особи нинішньої зіц-опозиції. Це — не рахуючи місцевих активістів. Не те щоб у автора цих рядків були принципові заперечення проти їхньої появи на телеекрані, але ж хотілося б, аби з тих самих питань і принаймні настільки ж регулярно виступали представники іншої сторони.
Утім до ЗАТ «ЛОТ» є претензії й суто юридичного змісту. У лютому минулого року прес-секретар тодішнього голови облдержадміністрації Олександра Єфремова Родіон Мірошник раптом очолив так звану продакшн-студію «Луганська обласна телерадіокомпанія». До слова: сам Родіон, перебуваючи на своїй попередній посаді, якось не соромився утискати пресу доступними йому методами. Скажімо, редактори деяких центральних газет можуть підтвердити: навесні 2000 року вони отримали від Мірошника листи однотипного змісту. Приблизно такого: «Ваш(а) кореспондент(ка) по Луганській області (прізвище, ім’я, по-батькові) виявив(ла) себе вкрай непрофесійним журналістом, то чи не погодитися Ви співробітничати напряму зі мною?» Редактори, ознайомившись із стилістикою та граматикою цього документа, дружно проігнорували автора, а деякі видання навіть поглузували з надміру мстивого чиновника. І от тепер він сам «зазнає утисків». Та тільки чи так уже несправедливо?
По-перше, незрозумілою була сама поява приватної «продакшн-студії» в надрах державної облтелерадіокомпанії. Якось остання до того моменту примудрялася поратися власними силами. До речі, кадри «студії» рекрутували теж із колективу ЛОДТРК, і розміщено ЛОТ таки на площах обласного держтелебачення. Поки що не вдалося познайомитися з установчими документами, але сам Мірошник публічно стверджував, що його ЗАТ належить передавальний комплекс — колишнє майно ЛОДТРК. Якщо це так, то, гадаю, скоро про нові утиски почне волати керівництво обласної ради (голову її Віктора Тихонова вже тягають до Генпрокуратури з приводу головування його на знаменитих збіговиськах у Сіверськодонецьку та Харкові). Адже ЗАТ «Луганська обласна телерадіокомпанія» створювали рішенням сесії облради. Причому обласній раді належить 49 відсотків акцій ЗАТ, решта 51 — приватній корпорації «Новий Донбас».
«У вересні—листопаді 2004 року тендерним комітетом проведено два тендери на створення аудіовізуальних творів — інформаційних програм, суспільно-політичних програм та художніх програм, а також придбання невиключних майнових авторських прав на їх використання за КЕКВ 2300 «Придбання землі і нематеріальних активів» на загальну суму 183,0 тис. грн. шляхом застосування процедури закупівлі в одного виконавця. За результатами торгів генеральним директором ЛОДТРК Тимошенком М.А. укладено з головою правління ЗАТ «ЛОТ» Мірошником Р.В. два замовлення». Це — уривок з акту Контрольно-ревізійного управління за підсумками перевірки обласної державної телерадіокомпанії. Зауважте: у «тендері» бере участь один претендент, до того ж, наближений до керівника області. Хлопці навіть заради пристойності не виставили на торги якогось немічного «суперника». Не стали морочитися й з отриманням ліцензії для своєї ТРК. Гадали, володітимуть нами вічно?
Пан Мірошник, коли його взяли за відповідне місце, заволав. Та, мабуть, із недосвідченості чи з розпачу прокричав не зовсім те, що треба. Він, наприклад, непрямо звинуватив колег із ЛОДТРК у їхній неспроможності випускати власні програми. У відповідь колеги врізали межи очі «Відкритим листом», у якому, зокрема, ідеться: «Шановний Родіоне Валерійовичу, у відповідь на ваші висловлювання в програмі «Події» дозвольте вам нагадати про те, що питання взаємовідносин ЗАТ «ЛОТ», яке є не «каналом», як ви кажете, а «продакшн-студією», що не має ні частоти, ані ліцензії на мовлення, та Луганської областної державної телерадіокомпанії, лежить у площині не політичній, а юридичній. А саме, відповідно до акту перевірки № 03-21(20) от 08.04.2005р. «дотримання вимог чинного законодавства у процесі використання бюджетних коштів...», що її проводило КРУ в Луганській області, на ЛОДТРК виявлені суттєві порушення, пов’язані з договірними, фінансовими і творчими відносинами між ЗАТ «ЛОТ» i ДО ЛОДТРК. Подовження цих відносин протирічить діючому законодавству, внаслідок чого ми направили вам листа про припинення договірних відносин».
Ідеться про досить вільне поводження свіжоствореної ТРК на «завойованій» державній території. Наведу лише один, зате яскравий приклад того. У вищезгаданому акті зазначено, що ЗАТ «ЛОТ» оплачувало послуги ЛОДТРК, виходячи з розцінок 228,98 грн. за годину мовлення на його каналі. У той час, як з усіх інших клієнтів брали 120 гривень лише за хвилину ефірного часу! Як наслідок, «при укладанні договорів із ЗАТ «Луганська обласна телерадіокомпанія» ...за розміщення в липні-вересні 2004 року відеоматеріалів загальним обсягом 779,18 годин (за винятком 1—4 липня) недоотримано доходів 5431,68 тис. грн.». Але ж «лотівці» вели мовлення і до липня, і після вересня.
Так, до слова: у тому ж акті для порівняння взято контракт із штабом Януковича. Прихильники «Ядиного» кандидата чесно виклали Тимошенку гроші за тарифом 120 грн. за хвилину (Ющенка Микола Андрійович узагалі не пускав у ефір).
«Тепер з приводу свободи слова. Дозвольте також вам нагадати, шановний Родіоне Валерійовичу, що поява на каналі ДО ЛОДТРК програм ЗАТ «ЛОТ» продиктована у свій час саме політичною волею попереднього керівництва області, практично позбавила роботи чисельний колектив, здатний і, найголовніше, зобов’язаний, робити правдиві, якісні й цікаві програми, а не політичні плакати із зображенням лідерів. Ще нагадуємо вам, що з незрозумілих причин час, що залишено для мовлення на каналі ДО ЛОДТРК самій ДО ЛОДТРК, виявився найменш популярним: приблизно з 15.00 до 19.00, а програми ЗАТ «ЛОТ» виходять у ефір чомусь у найпопулярніший час — вранці і ввечері. Вам не здається дивною така ситуація?» Це — знову з відкритого листа колективу ЛОДТРК.
«І останнє. Обурений колектив ДО ЛОДТРК, який неодноразово вимагав від свого керівництва і від засновників ЗАТ «ЛОТ» звернути увагу на ненормальність ситуації, жодного разу не опустився до методів апелювання до глядачів та інших «воєнних» дій, які, до речі, теж суперечать закону». «З повагою» документ підписали 64 співробітники державної телерадіокомпанії. Отже, виходить, що і з цього боку «приборкання» Мірошника та його спонсорів виглядає як відновлення справедливості. Це теж зауваження для нинішніх «захисників свободи слова».
А ще цікаво було б довідатися, звідки вони (захисники) виринули в такій кількості? Коли в Луганську менше чотирьох років тому знищували міську телекомпанію «Ефір-1», їхніх голосів чомусь не було чутно. Коли на території області в минулу виборчу кампанію неможливо було надрукувати і розповсюдити звичайними каналами жодної опозиційної газети — теж.
Ні, я вітаю зростаючу активність українців у справі захисту свободи слова, але проти того, щоб ця активність була вибірковою. Тому, якщо заходитеся захищати свободу слова на Луганщині, звертайтеся. Можу назвати кілька видань, які «пресує» влада, що трохи посунулася, але продовжує господарювати в нашому все такому ж «червоному» регіоні.
Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>
Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>
Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>
Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>
Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>
Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>
