Рівняння на російську армію, «салаги»

      До позавчорашнього дня російський клуб лише раз грав у фіналі єврокубкового турніру — у 1972 році московське «Динамо» з нашим Йожефом Сабо у складі поступилося шотландському «Рейнджерс». Інший московський клуб — ЦСКА — цього року став єдиним із клубів пострадянського простору, який у «новітні часи» спромігся вийти до єврофіналу. І армійці зробили це — взяли Кубок УЄФА. Причому в особливо несприятливих умовах — на рідному стадіоні команди-суперниці, лісабонського «Спортинга». Про це протистояння — трохи нижче, а для початку — цікавіше питання: чому росіяни, а не ми, підкорили Європу й першими здобули Кубок УЄФА? Варто сподіватися, що уболівальників, які бажають з’ясувати це для себе, в нас більше, ніж тих, хто говорить про деградацію другого за значенням клубного турніру континенту. Авжеж, ті пару мільйонів євро, які одержить володар цього трофею, менш цінні, ніж 24 «лимони» за успіх у Лізі чемпіонів. І все ж не варто принижувати історичний успіх московських «коней». Сусідський футбол наразі справді виявився сильнішим. Президент ЦСКА Євген Гінер (до речі, уродженець Харкова), очоливши московський клуб у 2001 році й пообіцявши вивести армійців на європейський рівень, уже досяг мети. А от Рінат Ахметов та брати Суркіси значно довший час просуваються у цьому напрямі безрезультатно...

      Акінфєєв, Ігнашевич, брати-близнюки Березуцькі, Алдонін і Жирков — аж шестеро (!) росіян вийшло у стартовому складі ЦСКА на поле стадіону «Жозе Алваладе», ще одного — Гусєва — російський тренер Валерій Газзаєв випустив на заміну. Навряд чи це збіг обставин, а не результат певної кадрової політики. Наставник «червоно-синіх» суттєво змінився з часів ганебних поразок ЦСКА всіляким македонцям. Замість атакуючої команди з безалаберністю в обороні осетинський фахівець почав створювати колектив із більш збалансованою грою. І, вочевидь, не так легко було б Газзаєву «поставити» потрібну гру, якби він пояснював підопічним усі нюанси через перекладача. Чи Йожеф Сабо та Мірча Луческу переконані, що до їхніх гравців «доходить» усе, що вони хочуть утовкмачити? Варто було бачити, як «свої» гравці вийшли у фіналі битися за Кубок для своєї країни — це компенсувало відомий підхід легіонерів («щоб і ноги були цілі, і ціна трансферу зросла»). При цьому навряд чи рівень Вагнера Лава та Карвалью вищий за «наших» Матузалема, Рінкона, Клебера. Хоча, згадаймо, ті самі Карвалью й Вагнер Лав, а також Жирков свого часу «не підійшли» київському «Динамо».

      А ще хотілося б нагадати, що в нас ледь не кожна післяматчева прес-конференція тренера розпочинається словами: «Дякую гравцям за самовідданність» А ось для порівняння вам підхід Валерія Газзаєва: «Грати на 100 відсотків можливостей у кожному матчі — це обов'язок гравців, а не досягнення».

      Перед матчем здавалося, що більшість аргументів у фіналі «грають» проти ЦСКА. І ніс Оличу зламали в попередньому поєдинку із «Зенітом» (хорват таки вийшов на поле в масці), і підтримка «Спортингу» на рідному стадіоні забезпечена (московські фанати купили квитки лише на 1800 місць — по 30—60 євро — із 12 тисяч, запропонованих УЄФА), і англійський арбітр Грем Полл суворо судить... Щодо останнього, то відразу зазначу, що для португальців несподіванкою стало різке зменшення суперником звичної статистики фолів. Враховуючи, що у «зелено-білих» ледь не кожен може забити зі штрафного, лісабонці небезпідставно покладали великі надії на грубість армійців. Але ті без потреби господарів на газон не вкладали.

      Варто звернути увагу і на той факт, що ЦСКА, граючи у гостях, не зрадив своїй гнучкій тактичній побудові: троє захисників, двоє «опорників» — Алдонін і Рахімич, стрімкі флангові «човники» — Жирков та Одіа, «диригент» — Карвалью і два форварди — Олич та Вагнер Лав. А от «коуч» лісабонців Жозе Пешейру з кадрами, схоже, помилився. Він залишив у запасі досвідчених захисників Руя Жорже та Андерсона Полгу, випустивши Енакархіре й Телло. А проблеми «Спортингу» в задній лінії й так ні для кого не були секретом. Скажімо, москвичі, починаючи з 1/16 фіналу, пропустили лише 4 голи, а «Спортинг» — 10! Крім того, Газзаєв особисто їздив на гру «Бенфіка» — «Спортинг» чемпіонату Португалії за три дні до фіналу, а також мав «відеодокази» безпорадності «біло-зелених» у домашньому поєдинку Кубка УЄФА з АЗ. А найголовніше, що ганджі захисту португальців знали не лише керівники ЦСКА, а й гравці зрозуміли, як цим скористатися. Юрій Жирков перед грою зазначав: «Вони із задоволенням мчать уперед і без радості повертаються назад». Це, до речі, нагадує команди Газзаєва в минулому, тому можна вважати, що оновлений армійський клуб обіграв «копію» самого себе кількарічної давнини.

      Можливо, саме «мінусом» для «Спортинга» стало проведення фіналу на «Жозе Алваладе».

      Перейнявшись закликами трибун, господарі з перших хвилин побігли в атаку. Утім удари Рошембака та Лієдсона у ці хвилини важко було назвати небезпечними, як і розіграші кутових. Більше того, стандарти у виконанні Карвалью виглядали значно небезпечнішими — саме після них трохи неточно пробили захисники Олексій Березуцький та Ігнашевич. Те, що ці навіси відпрацьовані до автоматизму, підтвердив другий тайм. А в першому Даніельо Карвалью, якого визнали кращим гравцем фіналу, показав основний недолік гравців типу «вільного художника» — припинив боротьбу проти Рожеріо і той красивим ударом у «дев'ятку» відкрив рахунок. Та Даніель став справжнім героєм після перерви, коли видав крізь «прохідний двір» «Спортинга» три гольових передачі. Лісабонці після перших двох пропущених голів стали настільки безпорадними, що ЦСКА міг повністю реваншуватися за поразку збірної Росії на цьому ж стадіоні команді Португалії у відборі до ЧС-2006 (1:7). Утім і 3:1 — більш ніж відчутна сатисфакція для російського футболу.

      До речі, «золоту» футболку з синьо-червоними вставками одягнув на себе, одержавши також медаль переможця і потримавши Кубок УЄФА, також і український легіонер армійців Богдан Шершун (щоправда, в цьому матчі він не увійшов навіть до заявки).

ПІСЛЯМОВА

Валерій Газзаєв, тренер ЦСКА:

      — Я можу сказати, що наші гравці — герої. Справді, армійці зробили неможливе. Упродовж всього турніру вони з уражаючою впевненістю йшли в кожному матчі до заповітної мети. Це знакова перемога для російського футболу, бо кожен хлопчик у футбольній школі Росії тепер знатиме, заради чого треба працювати і про що потрібно мріяти. Ця перемога дасть країні віру, щоб іти ще далі — і клубам, і збірній.

Жозе Пешейру, тренер «Спортинга»:

      — Ми приголомшені, бо віддали всі сили для перемоги. Я вважаю, що результат не за грою. Ми тримали хід матчу під контролем, а ЦСКА дуже пощастило в контратаках. Я дуже розчарований, бо ми добре володіли м'ячем і створили багато гольових моментів. Тепер можна припустити, що ми дуже захопилися атакою, але я хочу, щоб саме так грали мої команди. Я не змінюся, бо вважаю, що таким і повинен бути футбол — за рахунку 1:0 не слід відходити в оборону. Нам не посміхнулася удача, але я пишаюся своїми гравцями. Втім Кубок УЄФА потрапив у добрі руки.

Вагнер Лав, бразильський легіонер ЦСКА:

      — Ми пройшли цей довгий шлях — від групового турніру Ліги чемпіонів, який закінчили на третьому місці, до вирішального поєдинку за Кубок УЄФА, який щойно виграли. Ніколи не думав, що можу виграти цей трофей. Ми зуміли впоратися з тиском португальських трибун, хоча в першому таймі грали жахливо. Зате після перерви свого вже не упустили.

ТАБЛО

Кубок УЄФА. Фінал

«Спортинг» (Португалія) — ЦСКА (Росія) — 1:3

      Лісабон. Стадіон «Жозе Алваладе». 45 000 глядачів

      «Спортинг»: Рікардо, Енакахіре, Мігель Гарсія, Бето, Педро Барбоза, Телло, Са Пінту (Нікулає, 73), Рожеріо (Доуала, 80), Моутінью (Віана, 88), Рошембак, Лієдсон

      ЦСКА: Акінфєєв, О.Березуцький, Ігнашевич, В.Березуцький, Одіа, Рахімич, Алдонін (Гусєв, 86), Жирков, Карвалью (Шемберас, 81), Вагнер Лав, Олич (Красич, 67)

      Голи: Рожеріо, 28 — О.Березуцький, 57; Жирков, 65; Вагнер Лав, 75

      Попередження: Педро Барбоза, 14.