«Пролог» як жіноча сумочка...

      ...У ньому дуже багато всього, і скрізь повний безлад. Шістнадцятий міжнародний фестиваль студентських робіт, який проходив з 10 по 15 квітня, — аж ніяк не виняток. Програма щодня змінюється, і замість майстер-класу з головою журі, російським режисером («Підземка», фільми із серіалу «Вбивча сила» та ін.), актором («Митниця») і продюсером В'ячеславом Сорокіним потрапляєш на ретроспективу «Відкритої ночі», яку бачив принаймні двічі. Замість прес-конференції, присвяченої закриттю «Прологу», цілуєш зачинені двері конференц-залу. Тут, правда, вже провина не організаторів — журналістів на «Пролог» прийшло стільки, що більше народу сиділо б у президії, а не в залі — любить наша преса молоде кіно!

      Але «Пролог» відбувся. Мабуть, неув'язки і світло, яке постійно гасло, та проектор у залі, який постійно «тупив», і ми так і не змогли подивитися «Щоденник фестивалю» (який знімали вперше за існування «Прологу») — не така вже й велика ціна за можливість молодих кінорежисерів хоча б десь показати своє кровне, оцінити інших, познайомитися з відомими людьми.

      Гламурною прикрасою фесту був відомий український кліпмейкер та режисер Семен Горов. Той, що штампує, як цукерки, новорічні мюзикли — «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Попелюшка», «Весілля Фігаро», «Сорочинський ярмарок»; не раз «окліпачив» «Океан Ельзи», Наталю Могилевську, Таю Повалій, Асію Ахат, «Віа-Гру», Валерія Меладзе та інших зірок. Через те, що Семен звик оцінювати роботи професіоналів, для нього було, як він сам зізнається «УМ», трохи незвично судити кліпи жовторотиків. За номінацію «Кращий кліп» билися студенти Київського національного університету культури і мистецтв, Харківської державної академії культури та Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. Диплом переможця — у Марини Гришай (КНУТКІТ ім. Карпенка-Карого). «Не було такої роботи, — говорить Семен Горов, — яка б сильно відривалася від інших. Крім того, всі молоді режисери знімали на техніці, яка застаріла ще років двадцять тому. Я не кажу про те, що, коли вони принесуть свої кліпи в серйозну фірму, з ними не захочуть працювати. Просто... навіть тренуватися треба не на «дровах».

      Головним був Семен Горов, коли вирішували, кому ж дістанеться диплом за «Краще звукове рішення фільму». Тут дива не сталося. Перемогла Марина Коробенко (КНУТКІТ ім. Карпенка-Карого) з неігровою роботою «Почути». Марина, як виявилося, працює на каналі «М1», i свою роботу, відповідно, записала в навороченій студії каналу. Півторагодинний фільм — історія чоловіка, який добровільно замкнув себе в чотирьох стінах: боїться, що кошмари, які йому сняться, перестрінуть його на вулиці. «Загалом непоганий фільмець, — каже Семен. — Найбільше з усього сподобалося звукове рішення картини». Марина взяла ще й другий приз — у номініції за «Краще ігрове відео». Не обійшлося без Горова і при визначенні кращих операторських відео- (Михайло Марков, «Пересохла земля»)та кіноробіт (Дмитро Глухенький, «Пересохла земля»).

      А от уже в номінації «Кращий сценарій» головним був письменник, драматург і поет Юрій Рогоза. Нещодавно він запустив на «НТВ-Профіт» свою 12-серійну стрічку «Божевільня», і тепер у променях слави роздавав по клаптиках увагу салабонам. Як каже «УМ» Рогоза, на фестивалі номінація за «Кращий сценарій» виросла на кілька голів: «Були не застиглі емоції, як завжди, а робота з початком, серединою і кінцівкою. Деякі можна просто взяти до рук і нести на знімальний майданчик». Тому диплом за кращий сценарій «взяло» одразу четверо чоловік — усі вихованці ізраїльської Школи кіно і телебачення ім. Сема Шпігеля. Ця школа вважається однією з найкрутіших у світі. Її учні працюють на найновішому обладнанні й щороку їздять зі своїми роботами на всі можливі кінофестивалі, в тому числі й у Берлін, Венецію та Нью-Йорк.

      Приз за «Кращу анімаційну роботу» вирішили присудити тому автору, який усім найбільше сподобався, — це Олександр Шмигун (Київський національний університет культури і мистецтв) — «П'єса для трьох акторів». Ця стрічка поїде на один із найпрестижніших анімаційних фестивалів у Ансі.

      «Найкраща акторська робота» — у восьмирічних діток із відео «Гномик». До речі, знімав «Гномика» той самий режисер, який робить на «Інтері» програму «Все для тебе», — Роман Барабаш, студент КНУТКІТ ім. Карпенка-Карого. Коли Барабашу вручали диплом, на сцену вийшов представник компанії «ФільмUa». Повідомив, що незабаром в Україні починаються зйомки телевізійного журналу а-ля «Єралаш». І запропонував Романові бути режисером цього проекту. Так от!

      Приз за кращу режисуру ігрового кіно дістався детективу «Вночі можна» Айсуака Юмагулова (ВДІК). Свідок, дівчина Асія, проходить у справі вбивства. Слідчий у неї закохується — і далі за схемою...

      Цікавим цього року було гран-прі — три частини плівки. Це майже повнометражний фільм. І якщо взяти до уваги, що в Україні плівка не виробляється, а з-за кордону її завозять за астрономічні суми, то така послуга фестивалю від фірми «Кодак» — дар небесний. Диплом «Гран-прі» не дали нікому, але плівку подарували Дмитрові Глухенькому — студентові КНТУКІТ, операторові, який зняв чимало фестивальних робіт. Інші призи були — так, втішальні: поїздка до Карпат і Криму, кілька DVD-плеєрів, пакети з хтозна-чим, шампанське...