Після восьмого кола пекла підемо й на дев'яте?

19.05.2005

У Ризi радiтимемо бiльше, нiж у Iнсбруку? (Фото РЕЙТЕР.)

Позавчора у приміщенні Ризької Малої гільдії відбулося жеребкування чемпіонату світу 2006 року. На ювілейних, 70-х, змаганнях хокейної еліти у Латвії так само, як і в попередні роки, виступить 16 збірних. Їх розподілили на чотири групи, обираючи по країні з кожного з чотирьох «кошиків», сформованих відповідно до рейтингів команд за останні чотири роки (Україна — 11-та, тобто з третього «кошика»). З легкої руки латвійської співачки Марії Наумової, яка тягнула кульки, українці одержали на восьмий рік виступів у класі А чи не найбільш прийнятних суперників. З першого «кошика» нам дісталися шведи — тут без коментарів, а з другого та четвертого —відповідно, Швейцарія (а не Росія, Фінляндія чи США) та Італія, яка лише повертається до вищого дивізіону.

По три кращі команди з кожного квартету продовжать боротьбу за медалі у другому кваліфікаційному раунді, де суперниками нашої збірної (якщо вона туди потрапить) будуть представники групи С.

Зрозуміло, вітчизняні прихильники хокею з оптимізмом поставилися до такого жеребу, виходячи з гідного протистояння підопічних Олександра Сеуканда на ЧС-2005 зі шведами (2:3), американцями (1:1), канадцями (1:2) та місць у рейтингу швейцарців (8-ме) й італійців (19-те). Відповідно, упродовж року ми маємо підстави мріяти, що в Латвії збірна України боротиметься не просто за «збереження прописки», а й за вихід у чвертьфінал. Утім у передчутті ймовірного прогресу нашої команди не завадило б повернутися до реалій українського хокею. Що й зробив у своєму коментарі підсумків жеребкування кільком спортивним виданням (зокрема «Команді» та «Спорт-експресу») головний тренер національної збірної Олександр Сеуканд.

Олександр Юрійович визнав, що в нас з'явився шанс дійти до чвертьфіналу, але за умови, якщо в Латвії вдасться зібрати найсильніший склад. Для цього потрібно, щоб лідери збірної відчули зацікавленість з боку держави. Зауважимо, що в хокейних колах виник певний оптимізм після зустрічі «збірників» з урядовцями Миколою Томенком та Юрієм Павленком, але Сеуканд каже, що навчився не перейматися гучними заявами і сподівається, що буде виконанa бодай частина із запланованого.

Зважених шанувальників хокею турбує й те, що «кістяк» команди розміняв четвертий десяток років і наближається до завершення хокейної кар'єри. Україна з її сімома ковзанками (на противагу тисячам шведських чи американських) усе ще використовує радянські кадрові «запаси», а зміни — не видно. Тож не факт, що, навіть зібравши всіх найкращих станом на травень 2006-го, можна буде скористатися шансом «пролізти» у першу «вісімку». З цього приводу пан Сеуканд розповів, що після зустрічі з президентом ФХУ Олександром Омельченком стратегічним завданням на наступний сезон визначено повернення перспективної молоді з клубів російської вищої ліги в Україну. З цією метою зараз шукають кошти для створення ще одного професіонального хокейного клубу, який теж прагнутимуть заявити у відкритий чемпіонат Білорусі.

Ще наставник «синьо-жовтих» нагадав, що другий та четвертий номери «посіву» з нашої групи не такі вже й слабкі, як видається з огляду на їх рейтинг. Скажімо, у трьох матчах зі швейцарцями наша збірна один раз виграла і двічі програла (востаннє — у лютому цього року, перед олімпійським відбором — 0:4). Крім того, альпійська команда грає під керівництвом Ральфа Крюгера з 1997 року, є дуже зіграною і в Австрії тим же шведам у чвертьфіналі програла лише 1:2. Що стосується італійців, то як негативний досвід варто згадати поразку «Сокола» «Мілану» (0:5) у Континентальному кубку.

Наприкінці нагадаємо, що після Австрії збірна України вперше збереться у жовтні, коли у Києві відбудеться перший етап «Єврочеленджа». На трьох етапах цього турніру Олександр Сеуканд планує спробувати створити «оптимальне сполучення досвіду та молодості». Крім того, тренерський штаб працює над календарем товариських матчів. Якщо, як обіцяли «у верхах», Палац спорту працюватиме на спорт, то ми побачимо не один солідний контрольний поєдинок у Києві.