«Гринджоли» в костюмах вiд Гапчука. (Фото Дмитра КОМАРОВА.)
У перелік нематеріальної і матеріальної культури України, за яку не соромно перед іноземцями, організатори «Євробачення» вирішили включити й українську моду — і мода хороша, і представляти її навчилися добре. Офіційно fashion-paradе представляв журнал «Сезони моди», а оскільки видавці журналу, вони ж організатори однойменного тижня прет-а-порте в Україні, славляться ще й своїми after-party(по-нашому — заключними вечірками), то українське відкриття «Євробачення» вирішили закінчити ударним дефіле. За нашою інформацією, спочатку планували цілий модний день — із шоу перукарів, промисловими і дизайнерськими колекціями, коли організатори співставили дебет із кредитом, виявилося, що бажання з можливостями не збігаються, тож вирішили обмежитися показом 8 дизайнерських колекцій по 15 одиниць кожна.
Фішкою параду моди був той факт, що учасники конкурсу «Євробачення» виступають у ролі моделей. У колекції Олексія Залевського в джинсовому комбінезоні на голе тіло і чорному комзолі вийшов на сцену-подіум кіпрський мачо Констандінос Крістофоров, як хлопець впевнений у собі і в себе ж закоханий він тримався розкуто й вальяжно і зірвав найбільше оплесків. У колі «інфікованих» «Євробаченням» його називають фаворитом цьогорічного конкурсу. Одяг від Олександра Гапчука демонстрував фінський музикант Геір Ронінг, при цьому він намагався робити якісь сексуальні жести, та троє українців із гурту «Гринджоли». Біла матроська шапочка дуже пасувала Роману Костюку, і навіть Калин, який не вмістився у 60-й розмір, тож Гапчуку довелося спеціально шити вбрання для показу, виглядав у жовтих штанях, білій сорочці й рожевій майці по-весняному цікаво й оригінально. Я б на місці фіна, кіпріота й українців поборолася за ці костюми для конкурсу. Після вайлуватого дефіле-дебюту на подіумі «Гринджоли» довго «терли» біля сцени з гітаристом «Грін-Грея» Дізелем, який попихкував цигаркою після виступу свого сайд-проекту в дворику «Арени». Івана Марич, Неда Партач, Памела Рамляк із боснійсько-герцоговинського гурту Feminnem у білих романтичних сукнях від Земськової-Ворожбит дефілювали і по подіуму, і навколо сцени. Три білявки в білому кружляли в танці, привертаючи увагу телеоператорів, наспівували, імітуючи бурхливе щастя, словом, піарилися на повну котушку. Сільвія Петер Жабо з Угорщини вийшла в фіналі колекції Оксани Караванської у жовто-синьо-зеленому топі, майже корпоративних кольорах «Євробачення-2005» і широкій плісированій спідниці. Здається, на подіумі Сільвія почувається не так упевнено, як на сцені, тому поводилася скромно. Наталю Подольську від Росії у колекції Віктора Анісімова ведучі просто не встигли представити, тому п'ять сотень людей у дворику «Арени» спочатку не дуже й зрозуміли, що поруч із моделями на сцені конкурсанти. Зате Анжеліка Агурбаш, яка представляє Білорусь і яку привіз під своїм крилом Філіпп Кіркоров, у дефіле від Лілії Пустовіт поводилася просто як Лінда Євангеліста — апломб не менший. Кажуть, Лілю Анжеліці порадив сам Кіркоров, оскільки він як клієнт Анісімова трохи орієнтується в ієрархії української моди, то свою підопічну «прилаштував» до найтоповішого дизайнера. Анжеліка теж не промах, вона заявила організаторам, що не збирається перевдягатися в гримерці з усіма учасниками, подавай тільки окрему. Оскільки люксів за сценою не передбачено, дівчині відмовили, але потім оргкомітет «Євробачення» таки знайшов кімнату-«одиночку» для чеченки, що виступає за Білорусь. А вчора Анжеліка в «Перлині Дніпра» святкувала свій день народження, на який прибула Алла Пугачова і на який акредитували трохи преси. Заплановані у виходах Ірини Каравай і Роксолани Богуцької конкурсанти взяти участь у дефіле не змогли — репетиції, справи, суворі продюсери.
Моду в «євродворику» акредитовані на конкурс дивилися із задоволенням — пили пиво, танцювали, фотографувалися, а в цей час бессарабський квартал з усіх боків оточували таксисти. «Ми вже відчули вигоду від «Євробачення», сказав водій «із шашечками», у нас «мінімалка» зросла від 10 до 13 гривень. Кілька разів у центрі повернувся — суттєвий прибуток». Ось кому в Києві зараз жити добре!
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
