«M.P.», професор світового волейболу

      Михайло Павлович Пименов залишив цей світ 9 лютого 2005 року, не доживши кількох днів до свого 85-річчя. Ця людина є фундатором сучасного українського волейболу, і в ньому Пименов залишився у своїх численних учнях.

      Волейбол, який сьогодні майже невпізнанно змінився, був для нього змістом життя. Ветерани-вболівальники назавжди зберегли відчуття свята, що з'являлося при погляді на непереможну «чудову шістку» збірної СРСР, яка впродовж п'яти років — з 1949-го  по 1954-й — не мала рівних у світі та Європі. В Одесі ж, Львові, Харкові і, звичайно, у Києві пам'ятають чудову команду України, що виграла найпрестижніші в ті роки змагання І Спартакіади народів СРСР. Саме на її базі формувалася збірна країни для участі в чемпіонаті світу 1956 року в Парижі, і незаперечним лідером там був Пименов. Михайло не став олімпійським чемпіоном тільки тому, що тоді волейбол не був олімпійським видом спорту.

      Михайло Павлович народився у 1920 році в Нижньому Новгороді. У 1944-му, після закінчення Центрального інституту фізичної культури разом із дружиною Ніною, майбутнім першим в Україні заслуженим майстром спорту, чемпіонкою СРСР, двічі чемпіонкою Європи та світу з баскетболу, приїхав до Києва і почав працювати на кафедрі спортивних ігор Інституту фізкультури — викладачем, доцентом, завідувачем кафедри. Загалом інституту він віддав понад 50 (!) років життя, став автором 16 підручників для  викладачів та тренерів, опублікував безліч статей з теорії волейболу. На замовлення Міжнародного олімпійського комітету в 2000 році в Іспанії вийшло друком двотомне видання підручника з волейболу «за Пименовим», що й сьогодні вважається найкращим у світі в цій галузі.

      Світ знає Михайла Павловича не лише «за теорією», а й «на практиці». Адже ще в 1955 році він першим із радянських волейбольних тренерів був запрошений працювати в Індію, в Національний інститут спорту. Після цього — робота в Італії, Болівії, Колумбії, Гвінеї, Малі, Марокко, Алжирі. З того часу народилася традиція — його численні зарубіжні учні на міжнародних змаганнях поряд із гербом своєї країни на грудях пишуть ініціали «М.Р.» латинкою, що є міжнародним знаком найвищої спортивної якості Михайла Пименова.

      Талант завжди багатогранний. Крім волейболу, Михайло Павлович досяг значних успіхів у інших видах спорту, ставши чемпіоном СРСР з фехтування, чемпіоном України з тенісу та баскетболу. При цьому багатьом не відомий художній дар Пименова — малюнки та карбування по металу. Його художні вироби залишилися в приватних колекціях численних друзів та шанувальників як пам'ять про добру та мудру людину.

      Крім найвищого спортивного звання в СРСР — заслужений майстер спорту — Михайло Пименов був нагороджений орденами і медалями, його обирали депутатом Київради. Але Україна, якій він віддав багато уваги та сил уже за часів незалежності, організовуючи роботу у Федерації волейболу, повинна віддати великому майстрові велику шану. Адже у волейболі його ім'я означає не менше, ніж ім'я Валерія Лобановського у футболі.

      Сьогодні ще продовжується осмислення того, що про Пименова доводиться говорити в минулому часі. І саме сьогодні ФВУ розглядатиме можливість заснувати пам'ятний приз та міжнародний турнір чоловічих команд імені Михайла Пименова.

В. ВЕЧОРЕК,

І. ТИЩЕНКО.