Збирання, видання та вивчення епістолярної спадщини українських письменників є однією з найважливіших проблем сучасного літературознавства. Пояснюється це тим, що листи — це джерело з'ясування задуму та історії написання того чи іншого твору, літературно-естетичних поглядів, світогляду та творчої особистості письменника, характеристики епохи загалом. Водночас вони дають змогу розв'язати цілу низку проблем, пов'язаних з підготовкою та виданням академічних зібрань творів класиків нашої літератури, справді науковим їх прочитанням. По-перше, хронологічне розміщення листів одного письменника та коментарі до них далеко не завжди формують повну уяву про причини та обставини їх написання, коло тем та проблем, описаних у епістоляріях. По-друге, видання подібного роду вимагають уникнення різночитань текстологічних розбіжностей, а текстологічна точність для них — невід'ємна умова і ознака справді наукового підходу до публікації. Однак підстави такого роду матеріалів у нас розроблені ще недостатньо і потребують пильної уваги вчених. Саме з огляду на це рецензоване видання, підготовлене С. Кіралем, заслуговує на особливу увагу.

Ліричний вислів Лесі Українки «Краса України, Поділля», який залюбки і часто повторюють подоляни, могли б аргументовано заперечити мешканці інших країв, бо не менша окраса нашої землі — і морські пейзажі Криму, і гірські ландшафти Карпат. І все ж Поділля заслужено відносять до наймальовничіших куточків, тому замисел провести у Вінниці першу виставку фотопейзажів, яка б об'єднала кращих митців трьох основних областей регіону, заслуговує пильної уваги, бо вона дозволяє ніби за раз охопити поглядом усі ландшафтні та культурні особливості краю, об'єднати окремі враження в одне інтегральне ціле.