П'ятий випуск «шоколадних зайців»

      Про цю чи не найбільш «розпіарену» літературну акцію знає майже кожен пересічний українець: потужна розкрутка у не менш потужних засобах масової інформації (зокрема в «УМ») в очах наших громадян перетворила конкурс на щось справді (дихайте глибше!) культурне, елітне і непересічне. Якби ще й геніальні твори заслужених переможців потрапляли до рук бодай десятого потенційного читальника, то, певно, настав би рай земний. Але рай на землі досі спостерігало вкрай мало людей, та й ті пестунчики долі перебували в стані творчої ейфорії. Себто  або митці, або ж завзяті споживачі оковитої чи інших згубних для тендітної людської плоті препаратів. Тому більшість із нас, книгожерів — жертв «лікнепу», змушені приречено задовольнятись повідомленнями про величний кастинг літературних талантів, і раз на рік, затамувавши подих, побожно вслухатися в імена переможців та звучання назв їхніх квазігеніальних творів. Оскільки цього року було задекларовано, хоч і маленький, але ювілей, і святкували його не абиде, а в київській мерії, то, крім спокусливих розповідей про солодку «Коронацію», ми ще й споглядали по «ящику» фантасмагоричні сюжети про цей достоту панський баль (саме так-от, із м'яким знаком наприкінці).

      Цього року організатори вирішили завдати клятим журналюгам удару нижче пояса. У запрошеннях на презентацію стояла «видзігорна» приписка про те, що присутні мають бути вбрані мало того, що у вечірній, так іще й у святковий одяг. Уявляєте журналіста, який о 16.00 був би вбраний у такі химерні, достоту хелоуїнські строї?!

      Вела презентацію чарівлива Ольга Сумська на пару з «єдиноутробним» своїм чоловіком. Вела, як завжди неперевершено і навіть намагалася імпровізувати, себто, відірвавши очі від тексту сценарію, екзальтовано вигукувати щось на кшталт: «Урочиста мить!», «Враження колосальне!», «Боже, як поетично!», «Дуже сміливо!». Одній конкурсантці навіть побажала: «Вирощуйте кактуси і пишіть книжки». За апогей її акторської обізнаності з літературним життям була маленька обмовка. Конкурс «Золотий Бабай» вона обізвала «Золотим бабієм», щоправда, за мить, коли зал стримано реготнув, пані Ольга виправилась. Але це сприймалося не інакше, ніж милий жарт на завершення презентації.

      Культурно-мистецька облямівка заходу не скидалася, як торік, на аматорську інсценізацію «Гаррі Потера», зате викликала нездоланне «дежа вю». І стрункі юнаки у якихось військово-пажеських строях, і твори Верді у виконанні Володимира Гришка, і бальні танці... Навіть засновник і меценат конкурсу пан Юрій Логуш, який завдяки чиємусь несамовитому режисерському креативу змушений був раз-по-раз вибігати на сцену... А потім перед власне «балюнком» — шляхетні кельнери з величезними тацями, заставленими напоями, вправно розносили ті трунки межи гостей (до слова, вся ця феєрія відбувалася у страсну середу). Зовсім недавно в приміщенні Київської філармонії відбувалося щось дуже подібне у сенсі тієї-таки «облямівки». Щоправда, все було значно природніше, веселіше, та й премій ніяких не роздавали. Може, тому  що йшлося на тому заході про український романс, явище теж доволі примарне, проте не аж так, як українська література. Та й за режисера і учасника тієї акції був життєрадісний і романтичний Олег Скрипка...

      Тим часом піднесені переможці «Коронації» окрилено злітали на сцену, дякували всім, кому тільки можна було дякувати, і побожно вислуховували компліменти поважного журі на адресу своїх скромних персон. Вітав молодих навіть монстр українського красного письменства, голова журі конкурсу Юрій Мушкетик. Тільки трохи якось дивно було бачити в єдиному конкурсантно-переможному строю письменників ну геть уже початківців і досить відомих не лише в Україні літераторів. Особисто для мене було не зовсім зрозуміло, навіщо змагатися на конкурсних засадах зі студентами, які щойно оце, грубо кажучи, взяли до рук перо, Марині і Сергієві Дяченкам чи, скажімо, Василеві Кожелянку, Ірен Роздобудько чи тому ж таки всюдисущому Андрієві Кокотюсі, авторам доволі видаваним і знаним. Утім усе геніально просто: бабло завжди перемагає зло, тим більше серед українських письменників. За три перші премії «Коронація слова» виділяє солідну грошову винагороду, стимул, за який цілком можна погратися у перетягування каната зі салабонами. До того ж участь у конкурсі не обмежена кількістю разів. Андрій Кокотюха, скажімо, вже втретє чи вчетверте поспіль отримує третю премію, що є досить непоганою фінансовою підтримкою. Вже й сам продуктивний детективіст Андруха охрестив себе на презентації «шоколадним зайцем». А Василь Кожелянко (заохочувальна премія за роман «Третє поле») «перед лицьом» меценатів урочисто пообіцяв, що не їстиме іншого шоколаду, ніж шоколад «Корона».

      Твори лауреатів «Коронації» обіцяно видавати. Існує навіть угода з кількома українськими видавництвами. Але часом трапляється так (обіцянка-цяцянка), що автори змушені самі брати ноги в руки і шукати, хто б видав їхнього лауреатського твора. А загалом, як любив закінчувати свої телевізійні сюжети мій брат (коли іще думав, що хоче бути журналістом) — «усе пройшло нормально».

      Така от була забава. Ну а як іще про презентації конкурсів писати? Не переказувати ж, справді, зміст творів переможців (тим більше  що я їх поки що не читала). Та й книжечок журналістам на халяву не роздавали. Пожабились. Зате як хвацько навчилися приваблювати легковірних читачів! Наприкінці всіх бадьоро закликали купувати книжки, бо в одній із них сховано «сюрпрайза» — турпутівочку (даруйте, забула, куди саме) на двох! А дармовий «сюрпрайзик», хай то навіть буде жуйка «риглі спермінт», для нашого люду — «канхвєтка» значно солодша, ніж на власні гроші куплений роман маловідомого українського письменника.

ПЕРЕМОЖЦІ

Лауреати конкурсу «Коронація слова»

у жанрі роману:

      1-шу  і  2-гу премії розділили — Олександр Волков (м. Козова), роман «Амністія для хакера» та Ірен Роздобудько (Київ), роман «Гудзик»; 3-тю премію отримав Андрій Кокотюха (Київ), роман «Шукачі скарбів».

      Заохочувальнi премії у жанрі роману отримали десятеро осіб, було також шестеро дипломантів (серед них, до речі, Марина та Сергій Дяченки).

Лауреати конкурсу в жанрі кіносценарію та п'єси:

      1-ша премія — Валентин Тарасов (Київ), п'єса «Скажена співачка з невідомим»; 2-га премія — Володимир Сердюк (Київ), п'єса «Пенсійні справи»; 3-тя премія — Ігор Липовський (м. Калуш) за п'єсу «П'ять нещасних днів».

      Заохочувальних премій — одинадцять, дипломів лауреатів — сімнадцять.