Мапа для кінобізнесмена

      Це копія такого ж російського заходу. В київському Міжнародному виставковому центрі учасників лише вісімдесят. Половина, хоча престижні, але спонсори. Квитки на наше «Кіно Експо» — 35 гривень — не розпродані. Але! «Кіно Експо Україна» — чи не єдине в країні місце зустрічі працівників усіх галузей кіноіндустрії.

      Україна, яка не має свого кіно, стала перспективним кінопрокатним полем. Наш кіноринок — найбільший на території СНД після Росії. Кілька років тому ми не мали й десяти переобладнаних кінотеатрів, зараз їх більше двохсот. Українці iз задоволенням ходять у кінотеатр, навіть якщо квитки на VIP-місця коштують шістдесят гривень. Приблизно стільки ж вони залишають у барі кінотеатру, боулінгу, за ігровими автоматами. Як говорить виконавчий директор форуму Тетяна Смирнова, за два наступні роки кількість кінотеатрів в Україні збільшиться до трьохсот. А це вже — становлення кінопрокату як повноцінної галузі. Ласий шматок, живі гроші. Росіяни їх унюхали одні з найперших. І якщо американці, англійці, литовці, поляки на «Кіно Експо Україна» відправили тільки по одному стенду, то «старшобратські» стенди конкурували за кількістю з нашими.

      Генеральний продюсер Форуму Андрій Різоль говорить: коли йдеться про гроші, бізнесменові байдуже ментальні заморочки. Це вигідно — значить, добре. На сьогодні для російського бізнесмена, який займається кіно, вигідно працювати з українцями. Хоча б експеримент Роднянського з «Водієм для Віри» чи проект «Свої», маса телесеріалів. Для українців, упевнений Різоль, така співпраця вигідна більше тому, що вони є правовласниками. Для росіян — престиж і гроші: «Кіно Експо Україна» займається суто кінобізнесом. Інвестор, який хоче вкласти гроші в кінотеатральну мережу, за три дні собі знайде і підрядників, і постачальників обладнання. Продюсер може пройти між стендами і зекономити собі рік роботи. Є кіномережі, які розвиваються і будують кінотеатри. Є маса фірм, які торгують обладнанням для оснащення кінотеатрів. Потрібно зібрати цих людей докупи і створити платформу для активного, якісного кінопрокату. «Кіно Експо» — каталізатор прискорення цього процесу».

      Засоби прискорення, як завжди, — семінари, «круглі столи», вручення премій кінобізнесу, фестиваль допрем'єрних показів.

      Серед купи спеціалізованих семінарів надто спокусливо виглядала зустріч із представниками Міністерства культури «Державна політика в сфері кінематографії». Виглядало це, чесно кажучи, як німа сцена в останньому акті «Ревізора». Директори українських кінотеатрів дивилися на начальника департаменту кінематографії Миколу Мазяра. Микола Павлович безрезультатно намагався створити хоч видимість дискусії. З часів незалежності Міністерство культури спромоглося тільки на підручник із кіномеханіки, який і досі не видано. Є якийсь довідник, у нього вперше за історію нашої кінематографії внесли професії «організатор трюкових зйомок», «каскадер» та «оператор відеозапису». Але, як говорить Микола Мазяр, цим професіям нововведення не дало нічого, крім трiшки вищого соціального статусу.

      Тихий дурдом українського законодавства: в Україну заборонено ввозити негативну неекспоновану плівку — ту, яку отримано з фабрики і яка не пройшла через кіноапарат. У нас цю плівку виробляла тільки Шостка. Вісім років тому Шостка вже спеціалізувалася на пластмасових тазиках, а тепер узагалі збанкрутувала. Офіційного підтвердження цьому нема. «Але вісім років в Україні нема плівки, — говорить Микола Мазяр, — її у нас тепер ніхто не виробляє».

      На такій траурній ноті після семінару було створено Асоціацію сприяння розвитку кіно. Неформально кінематографісти вже називають її Асоціацією захисту кіно. Поки до неї увійшло тільки 20 чоловік. Але чи виправдає Асоціація свою назву?..

«Закрита зона» «П.Р.Е»

      «5-й канал», який цього разу був інформаційним партнером «Кіно Експо Україна», вирішив зайвий раз пропіаритись. «П.Р.Е» — майбутній бестселер «Закритої зони» з Володимиром Ар'євим. «Що таке «П.Р.Е»? — говорить «УМ» режисер «Закритої зони» VanyaIvan (він же Іван Кравчишин). — Його можна класифікувати як «везе», «пре», а можна і як «помаранчева революція». Художній ігровий фільм про те, що було до Майдану.

      Ми звернулися до громадян, щоб вони описали найцікавіші історії, які відбулися за їхньої пам'яті в часи революції. Вже зараз листів хоч греблю гати. В нас є добірка сценаристів, які з усім цим ділом будуть ознайомлюватися. Є журі, 12 чоловік, кожен із яких буде отримувати свою частину листів, і з неї вибирати найкращий лист. Ці 12 листів увійдуть до фільму.

      Дія буде в Гуляйполі Запорізької області, актори — з народу. Одні гратимуть «помаранчевих», інші «синьо-білих». Ще концерт і конкурси «Народний сценарій», «Народний актор».

      Хоча б приблизної дати виходу фільму хлопці не називають. Може, це буде, коли зацвітуть сади на Марсі. Але нічогенький піар гуляйпільському бестселеру вже забезпечили.

В Україні — нова кіностудія

      Фільм про помаранчеву революцію зніматиме не тільки «5-й канал». Місяць тому в Ялті було створено нову кіностудію «Ялта-фільм», яка теж просуватиме українські проекти. «Ялта-фільм» — кістяк працівників старої Ялтинської кіностудії. Люди, які працюють у кінобізнесі 20—30 років, — говорить «УМ» Андрій Новіков, генеральний продюсер «Ялта-фільм». — Вони працювали на Ялтинській кіностудії, коли не було нічого. Тепер наша мета — відродити українське національне морське кіно. Це дуже вигідно, адже закордонні виробники, які не мають моря і сонця, їдуть по них до нас. Апаратуру теж не вигідно із собою везти — великі податки на митниці. Тому вони беруть її в нас. Усе це окупиться як мінімум років через десять. Але люди, які йдуть у кіно, — всі трошки божевільні. Я прийшов у кіно 22 роки тому. Вісім років вів підготовку створення цієї студії, заробляв гроші. І тепер увесь час буду вкладати їх у кіно, бо це — за ідею. Як кіностудія ми працюємо тільки місяць. Як компанія, яка здає обладнання в оренду, — рік. Українські виробники в нас мають більші преференції, ніж російські. Але на сьогодні ще не було жодної української компанії, яка б звернулася до нас. Я особисто спілкувався з керівництвом інституту ім. Карпенка-Карого, пропонував наші послуги. Але їх щось не дуже зацікавило, щоб молодь навчати кіновиробництву».

      На сьогодні у нової кіностудії «Ялта-фільм» тільки два кораблі — вітрильник і корабель організації зйомок. Два проекти. Українська комедія з українськими акторами — про настрої у суспільстві, які були наприкінці пізнього правління Кучми. Два відомих українських режисери зацікавлені знімати цей фільм у лютому 2006 року. Другий проект — українсько-англійський. Про грецьку поетесу Сапфо. Його зніматиме британський режисер Роберт Кромбі.

Кіно під зав'язку

      Родзинкою «Кіно Експо Україна—2005» був, безперечно, кіномарафон. Його ініціював Національний проект «Книга рекордів України», організував журнал «Кіно-дайджест». Суть марафону — дивитися фільми 24 години поспіль і при цьому не заснути. Не можна спати, надовго заплющувати очі, говорити по мобільнику, виходити на перекури більш ніж на 5 хвилин за годину. Тим, хто виконає ці умови, призи — DVD-програвачі, MP3-плеєри, відеокасети, цифрова фотокамера, мобільний телефон. 128 бажаючих підняли хвости пістолетом, залізли у футболки з написами «24 години. Кіномарафон» і гордо почимчикували в залу кінотеатру «Метрополіс». За такі призи вони були ладні не тільки дивитися «Нічного продавця», «Хроніки Ріддіка», «Матрицю», «Жінку-кішку», а й битися за півсклянки кави та половину бутерброда — із цим під час кіномарафону дійсно були великі труднощі. Наприкінці із зали вибуло тільки чотирнадцять учасників. Тому призи розіграли банальною лотереєю — за номерами місць. А імена всіх без винятку переможців буде внесено до «Книги рекордів України».

ДОВIДКА «УМ»

Лауреати Національної премії в галузі кіноіндустрії за 2004 рік:

Людина року в кінобізнесі — Наталя Давиденко, одна із засновників мережі кінотеатрів «Батерфляй».

Кращий кінотеатр столиці — «Батерфляй Ультрамарин».

Кращий регіональний кінотеатр — «Одеса», кінотеатр мережі «Родина», Дніпропетровськ.

Краща компанія-дистриб'ютор — «Кіноманія».

Кращий прокатний фільм (найбільші касові збори 2004 року) — «Троя» (10550 млн. грн.)

Кіноактор року — Богдан Ступка.

Кіноактриса року — немає.

Кращий вітчизняний фільм — «Водій для Віри».

Кращий ЗМІ, що висвітлює тематику кіно — «Новини кіно», «Ентер-фільм».

Людина-легенда у світовій індустрії — Микола Олялін, народний артист України.

За популяризацію некомерційного кіно — Людмила Горделадзе, директор столичного кінотеатру «Жовтень»

Дистриб'ютор, що розвивається найбільш динамічно — «Централ Партнершип Україна».