У Катарі коло Дохи революція iде

      За великі гроші у футболі можна купити все. Це ще раз підтвердив Катар — маленька країна Аравійської пустелі, де (вперше у своїй історії за межами швейцарської штаб-квартири) відбувся надзвичайний конгрес ФІФА. Зібравшись у катарській столиці — місті Доха, представники 204 національних асоціацій мали можливість переконатися, що у футбол там вкладають просто космічні суми. Не дивно, що у місцевих клубах забезпечують собі безбідну старість такі зірки найпопулярнішої гри у світі, як аргентинці Батистута і Каніджа, німці Еффенберг та Баслер, француз Лебеф тощо. Запрошували й нашого Олега Лужного, але українець вирішив, що йому ще рано залишати Європу.

      Без сумніву, прийом світової футбольної еліти був організований із традиційною східною помпезністю, що налаштувало делегатів на благодушний лад. Тож Зеппові Блаттеру вдалося без проблем переконати публіку у фінансовій стабільності ФІФА та наявності спонсорів для телетрансляцій чемпіонату світу 2006 року, і в результаті конгрес проголосував за продовження повноважень президента міжнародної федерації.

      Очікувалося, що під гарний настрій делегати проведуть революцію і в питанні «футбольного громадянства», дозволивши гравцям один раз протягом кар'єри змінювати національну збірну. Так, у принципі, вже було в минулому столітті, в часи Скіафіно та Ейсебіу. Проте на такий переворот, який міг би зламати всі уявлення про збірні команди країн, керівництво ФІФА так і не наважилося. Для голосування було запропоновано «м'якший» варіант. Ідеться про право футболістів з подвійним громадянством змінити збірну, але лише в тому випадку, якщо вони вже мали два паспорти на момент виступів за юнацьку та молодіжні збірні іншої країни. «За бортом» такої поправки до регламенту ФІФА залишалися країни Великобританії, через що представник Північної Ірландії відмовився голосувати, решта ж цю ідею підтримали.

      Для України «катарська революція» значить одне — Артем Мілевський із київського «Динамо» тепер може офіційно виступати як за молодіжну, так, згодом, і за «дорослу» збірні України. Народився форвард 12 січня 1985 року в Мінську, але вже у 2000 році переїхав до Києва, де й прийняв українське громадянство. Він уже брав участь у товариських зустрічах юніорських та молодіжних збірних нашої країни, а на офіційний рівень не міг перейти через те, що був заявлений за білорусів, причому лише в одному з відбіркових матчів першості Європи.

      Щоправда, оптимістичний висновок щодо Мілевського дещо псує одна суперечлива деталь: хіба міг Мілевський на той момент, коли його заявили за себе «сябри», мати два паспорти, якщо 16 років Артемові виповнилося вже в Києві, і, за логікою, українське громадянство було для нього першим і єдиним...