«У цей час, коли російські агресори продовжують сіяти смерть на нашій землі, ми примножуємо свої молитви та зміцнюємося вірою. Вірою в перемогу, про яку свідчить нам Христос Цар. Ми віримо, що зло неодмінно буде подолане, кремлівська тиранія впаде безславно, як до неї падали безліч тиранів. А правда переможе і справедливий мир буде утверджений силою Христа Спасителя, Бога правди і миру, Якому слава навіки!» — констатував Митрополит Епіфаній у день великого свята на честь Входу Господнього в Єрусалим, у Вербну неділю. (На Івано-Франківщині це свято називають також «Шуткою», тобто жартом — оскільки «Не я б’ю, верба б’є»).
Нині живемо у тижні хресних страждань та розп’яття Спасителя, смерті та Воскресіння. Християни відчувають впевненість у тому, що блага й довершена воля Божа виконується в наш час так само, як і в час земного життя Спасителя.
Священнослужитель нагадує: «Голод і омертвіння зими завжди завершується весняним розквітом і оновленням, скорботу і сльози Бог перемінить на радість, а смерть здолає воскресінням!»
Ранок 1500-го дня повномасштабної війни в Україні ми зустріли 3 квітня. Ворог продовжує біснувати і надсилати українцям смерть. Проте кожен наступний день дарують нам Сили оборони України, Бог і всі небайдужі люди світу, які мають добру волю та підтримують наш спротив агресору.
Ми не можемо не відчувати втому і виснаження від війни. Найперше, оборонці української землі мають десь черпати наснагу продовжувати протистояти злу.
«Але маємо триматися, не можемо впасти, зневіритись, не можемо втрачати сили — насамперед духовні. Бо лише духовно сильні здатні здобути перемогу», — каже Митрополит Епіфаній.
У Збройних силах України несуть службу військові капелани від 13 різних релігійних організацій (конфесій). Більше двох третин чисельності забезпечує Православна Церква України (ПЦУ), а також представлені УГКЦ, римо-католики, протестанти, мусульмани й інші. Віру кожного оборонця, як і кожного конкретного цивільного в Україні і в період повномасштабної російсько-української війни шанують.
Великдень значної частини православних не за горами. Особливі традиції українці, якщо є змога, бережуть у Чистий четвер. На Поліссі досі виконують звичай із діжею чи іншою ємністю, яку готують до замішування тіста на паски: вимивають, накривають рушником, підв’язують червоною крайкою, зверху на неї кладуть гроші і ставлять на стовпчики воріт, аби підняти вище до неба.
Люди вірять: коли зійде сонце, то своїм промінням благословить добру справу.
До таких на Поліссі, Поділлі, Галичині та Покутті належить сакральний ритуал випікання святого хліба. Не в усіх були і є можливості його освячувати. То здавна формувалася традиція спечений хліб опромінювати сонцем, яке сходить.
Ніч перед Великоднем українці здавна вважали магічною, коли навіть вогники свічок можуть зігріти і свідчити про віру у перемогу світла, добра і справедливості.
